 |
Название: |
ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОНЯТТЯ ТА СКЛАДУ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ |
| Автор: | Давыдова М.И. | |
| Тип материала: | дисертації на здобуття наукового ступеня | |
| Год издания: | 2010 | |
| Количество страниц: | 199 | |
| Формат файла: | doc |
Краткое описание:
Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права;
історія вчень про право і державу
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Волгоград 2010
Робота виконана на кафедрі теорії держави і права
державного освітнього закладу
вищої професійної освіти
«Волгоградський державний університет»
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист Російської Федерації
Ісаков Володимир Борисович;
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки Російської
Федерації
Ромашов Роман Анатолійович;
доктор юридичних наук, професор
Сапун Валентин Андрійович
Провідна установа: ФГАОУ ВПО «Сибірський федеральний
університет »
Захист відбудеться 7 жовтня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ДМ 212.029.07 при ГОУ ВПО «Волгоградський державний університет» за адресою: 400062, м. Волгоград, проспект Університетський, 100, ауд. 2-05В. Зал вченої ради.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ГОУ ВПО «Волгоградський державний університет».
Автореферат розісланий «__» _______________ і розміщений на офіційному сайті ВАК Міністерства освіти і науки РФ.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент Волкова І. А.
Актуальність теми дослідження. Професія юриста, як і будь-яка інша, передбачає наявність не тільки спеціальних знань, але й особливих засобів і навичок їх використання - особливого професійного майстерності. Це професійне мистецтво юриста, традиційно іменується юридичною технікою (ЮТ), виявляється затребуваним на всіх етапах правового розвитку суспільства, проте, у міру ускладнення суспільного життя і її правового регулювання значення його багаторазово зростає. Перший, інституційний аспект актуальності вивчення ЮТ обумовлений, таким чином, тим, що вона, як цілісний, соціально-правовий інститут, як практичний метод створення і розвитку діючого права, об'єктивно необхідна людському суспільству. Певна політична нейтральність дозволяє віднести її до числа «вічних» правових явищ, ніколи не втрачають своєї актуальності. У числі сучасних факторів, що підвищують практичне значення ЮТ, зростання популярності юридичної професії, формування юридичної спільноти, яка поступово набуває такі об'єктивно необхідні атрибути, як специфічні професійні етика і техніка.
Практичне значення ЮТ як соціально-правового феномена, її роль у вдосконаленні правотворчої, правозастосовчої та інших видів юридичної діяльності обумовлюють увагу до неї з боку юридичної науки. Логіка розвитку наукового знання припускає підвищений інтерес дослідників до найбільш важливих і найменш вивченим об'єктам. Такою виявилася і ЮТ, проблематика якої протягом довгих років була жорстко обмежена питаннями правотворчості і лише в останнє десятиліття виступила об'єктом самостійного наукового пошуку. В результаті був накопичений великий теоретичний матеріал, що потребує на сьогоднішній день в осмисленні і узагальненні, в чому і полягає другий - теоретичний аспект актуальності теми справжнього дослідження. Актуальність ця має і третій - науково-методичний аспект. Широке поширення компетентнісного підходу в сучасній педагогіці, тенденція до переорієнтації професійного навчання з суто теоретичного на практико-прикладне ведуть до неминучих змін в системі вищої юридичної освіти. Зміни ці, безсумнівно, повинні бути спрямовані на підвищення рівня професійної підготовки юристів, формування у них практичних умінь і навичок, які в значній мірі обумовлені володінням юридичною технікою.
Ступінь розробленості проблеми. Термін «юридична техніка» увійшов у науковий обіг вітчизняної юриспруденції після опублікування в 1905 році однойменної роботи Р. Іерінга. У дореволюційний період техніко-юридична проблематика зачіпалася в працях А. А.Башмакова, П. Д.Колмикова, П. І.Люблінского, Д. І.Мейера, С. А.Муромцева, Г. С.Мена, Ф. В. Тарановського, Б. Н. Чичерін, Г. Ф.Шершеневіча та інших авторів.