Господарські договори слід відносити до найбільш типових —доивідуальних правових актів, у зв'язку з формуванням яких на підприємстві проводиться об'ємна і важлива робота правового хазару. Належно оформлений договір сам набуває сили юридично акту, що визначає подальші дії сторін. Своєчасного і якісного виконання договору багато в чому забезпечується заходами, встановленими законодавством і угодами сторін.
Таким чином, договірна робота - це діяльність підприємства по формуванню і правовому закріпленню договірних відносин і організації виконання договорів.
Структура договірної роботи на кожному окремому підприємстві відповідає завданням, які стоять перед ним як учасником різноманітних господарських зв'язків. Слід розрізняти, по- перше, договірну роботу, пов'язану з реалізацією результатів власного виробництва і, по-друге, використовувати результати діяльності інших підприємств, тобто договірну роботу по реалізації продукції власного виробництва і договірну роботу, пов'язану із забезпеченням підприємства продукцією, послугами тощо. Вказані вище напрями договірної роботи є видами договірної роботи. Слід відмітити, що правова робота на підприємстві є більш широким поняттям і включає, в тому числі, й договірну роботу.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограма- ми, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Стадії договірної роботи характеризують послідовність її виконання і значення дій, складових їх зміст. Договірна робота зазвичай включає такі стадії:
— підготовка до укладення договорів (проведення договірної компанії, пошук потенційних контрагентів тощо);
— розробка, узгодження і ухвалення до виконання актів планування господарських зв'язків у випадках, якщо відносини в цій частині регулюються державою;
— оформлення договірних відносин;
— доведення договірних зобов'язань до служб, підрозділів і посадовців підприємства, що беруть участь у виконанні конкретного договору;
— контроль за виконання договорів;
— оцінка результатів виконання договорів. Підприємства, організації, об'єднання, що користуються правами юридичної особи, укладають договір від свого імені. Структурні підрозділи названих і інших юридичних осіб можуть укладати договори різного роду від імені і за дорученням юридичної особи до складу якої вони входять. Довіреність видається за підписом уповноважених на те осіб, як правило, керівників підприємства або їх заступників і завіряється друком. Вона повинна обов'язково містити дату складання і термін її дії.
Вступаючи у договірні відносини, підприємства, організації і інші суб'єкти повинні бути зацікавлені в тому, щоб були обумовлені умови, максимально сприяючі їх безперебійної роботи у всіх областях діяльності: постачання, збут, капітальне будівництво, перевезення тощо. У виробленні умов договору повинні брати участь керівники підприємств, організацій, служб, фахівці - господарники і юристи. Така організація договірної роботи на підприємствах вимагає чіткого розмежування обов'язків між різними службами, яке забезпечило б всю необхідну роботу по оформленню договорів.
Відповідальність за своєчасну і якісну підготовку необхідних матеріалів і оформлення договірних відносин рекомендується покладати на такі відділи (служби) підприємства, організації: по матеріально-технічному забезпеченню - на відділ постачання, зовнішньої кооперації, комплектації устаткування, замовлень або інші служби, що виконують відповідні функції; по збуту продукЦІЇ - навідціл збуту; ПО транспортних операціях - на транспортну служоу, по капітальному будівництву - на відділ капітального будівництва; по капітальному ремонту - на відділ головного механіка і енергетика; по наданню виробничих послуг - на відповідні служби, для яких призначені ці послуги або виконання їх; по науково-дослідних роботах і виготовленні технічної документації - на відділи головного технолога і головного конструктора, заводські лабораторії і т.п.; по житлово-комунальному господарству - на
житлово-комунальний відділ.
Перераховані вище відділи зобов'язані привертати до розробки умов договору всі інші служби, пов'язані з даним договором. Наприклад, за якістю продукції - відділ головного механіка і відділ технічного контролю; за розрахунками - фінансовий відділ; за умовами використання і повернення тари - тарне господарство тощо.
Складений проект договору і відповідно засвідчений відсилається іншій стороні або декільком сторонам. Якщо інша сторона згодна з умовами, вказаними в проекті договору, вона його підписує і приймає до виконання. Інакше, якщо сторона, що отримала проект договору, не згодна з умовами або є заперечення по ним, складається протокол розбіжностей, про що роблять обмовку в договорі і в 20-денний термін направляють іншій стороні протокол розбіжностей в двох екземплярах разом з підписаним договором. У договорі обов'язково робиться відмітка, що він направлений з протоколом розбіжностей. За відсутності такої відмітки розбіжності, викладені в протоколі розбіжностей, не мають юридичної сили.
Отримавши вказані документи, підприємство, організація зобов'язані в 20-денний термін розглянути їх, включити в договір всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишилися неврегу- льованими, передати на розгляд господарського суду.
Договори оформляються після узгодження номенклатури продукції, що поставляється, об'ємів і термінів виконуваних робіт з головним інженером, начальником виробництва, а якщо продукція виготовляється по кресленнях замовника - з відділом головного конструктора, який дає висновок про технічну можливість — 3аМОВЛення' вимоги і креслення замовника для внесен- до договору. Порядок проходження документації, - лов язаної з проходженням договорів, встановлюється наказ— підприємству або спеціальним стандартом, що переважно г'° НО ВІД КІЛЬКОСТІ договорів І структури підрозділів, В КОМПЄТс яких входить підготовка договорів.
До договорів, що найчастіше укладаються, відносяться л вори постачання, перевезення, підряду на капітальне будівницт ° зовнішньоекономічні контракти, науково-дослідні і дослідно-к ' трукторські роботи. У будь-якому договорі умови ЙОГО ПОВИНй" формулюватися гранично чітко, бути конкретними, враховуй всі особливості відносин, що складаються між сторонами. Договір є єдиним документом, що визначає має рацію і обов'язки сторін
Наприклад, при укладенні договорів на збут продукції, на ма- теріально-технічне забезпечення перш за все конкретизуються умо. ви постачання: кількість, номенклатура, якість продукції, терміни постачання, ціна, представлення рознарядок на транзитні відвантаження, умови повернення тари, узгодження креслень, зразків технічних умов, фінансування і порядок розрахунків тощо.
Залежно від цього вирішується питання про спосіб укладення договору постачання. У всіх інших договорах повинні передбачатися конкретні зобов 'язання сторін: характер виконання роботи, терміни, форми розрахунків, предмет договору тощо. Указуються ціна договору і інші умови, які слід відображати в договорі від- повідно до нормативних актів.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору; зобов'язана протягом двадцята днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися не врегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягай згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Разом з істотними відносинами, в договорі можуть обумовлюватися і так звані умови звичайні, зміст яких відповідає диспозитивним нормам права. Це ті умови, які не вимагають спеціального узгодження сторін, оскільки вони вступають в силу в результаті самого укладення договору. Нарешті, в договір можуть включатися сторонами умови, звані випадковими. Це умови, які сторони обмовляються обліком надання їм такій можливості диспозитивною правовою нормою, або умови, взагалі не врегульовані законом. Так, наприклад, сторони за договором за наявності обопільної згоди мають право виносити розмір санкцій за порушення договірних умов, встановлених нормативним актом, або передбачати санкції за невиконання зобов'язань.
Зобов'язання в договорі слід формулювати так, щоб вони забезпечували чітку і повну регламентацію взаємин сторін. Наявність в договорі неясних або нечітко виражених умов може привести до непорозуміння в результаті різного тлумачення сторонами своїх зобов'язань.
Всі договори з додатком до них, а також протоколи розбіжнос тей підписуються керівником підприємства (організації) або його заступником і скріпляються печаткою.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньо му порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одерясала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Існують визначенні особливості укладення попередніх договорів. Так, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Він повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Так, у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків-
Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.
Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому рК, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену ГК та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.
Виконавець державного замовлення звільняється від обов'язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.
Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо передцоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Отже, укладення господарського договору обов'язкове дщ сторін, якщо він базується на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у передбачених законом випадках, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» державне замовлення — це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Аналіз наведеної правової форми, а також інших законодавчих актів, що регулюють відносини в галузі державних закупівель, свідчить, що державне замовлення - це плановий акт органів державної влади. Воно формується на основі державних цільових програм, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, адресується державним замовникам, якими виступають органи державної влади, місцевого самоврядування та інші органи, установи і організації, визначені законодавством України та уповноваженими на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів. Якщо покласти в основу класифікації державних контрактів правовий результат, на досягнення якого спрямовані зусилля учасників відносин, можна виділити такі договірні форми державного контраюу: договори на поставку продукції за державним замовленням; договір про виконання робіт за державним замовленням; договір про надання послуг за державним замовленням1. Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання-виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі КМУ є гарантом за зобов'язаннями державних замовників. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і зумовлює відповідальність.
В загальному вигляді замовлення на поставку товарів, робіт або послуг для державних потреб — це вираження потреб держави у певних товарах, роботах, послугах. Однак залежно від порядку розміщення замовлення його правова природа має свої особливості. Якщо замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб розміщується на конкурсній основі, формою замовлення виступає оголошення для проведення конкурсу. В цьому випадку в ньому слід передбачити укладення договору на взаємовигідних умовах В інших випадках замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб має персоніфікований характер, адресується конкретним суб'єктам господарювання, тобто є індивідуальним плановим актом. Зазначений індивідуальний плановий акт може бути як обов'язковим, так і необов'язковим1. У листі Вищого арбітражного суду України від 12.03.1996 р. № 01-8/110 із змінами, внесеними згідно з листом Вищого арбітражного суду № 01-8/319 від 06.07.2000 р. «Про Закон України «Про поставки продукції для державних потреб», зазначено, що державні замовники, виходячи з інтересів держави, укладають з виконавцями державного замовлення державний контракт (договір), самостійно визначаючи його умови, крім тих, що випливають з державного замовлення або передбачені чинним законодавством.
Оформлення договірних відносин включає:
— робота над проектами договорів;
— врегулювання розбіжностей за договором;
— конкретизація змісту укладених договорів;
— зміна або розірвання договірної роботи.
Роль юридичної служби в організації договірної роботи поля гає:
— участь в підготовці локальних нормативних актів;
— розробка стандартних форм договірної роботи;
— активне консультування працівників договірних служб з питань ухвалення і виконання обов'язків за договорами в процесі підготовки до їх висновку;
— участь у врегулюванні розбіжностей за договором;
— аналіз договірної і судової практики і розробка заходів щод0 удосконалення договірної роботи.
Участь юридичної служби у врегулюванні розбіжностей здій* нюється в наступних формах:
— дача висновків по протоколах розбіжностей;
— перевірка і оформлення матеріалів для передачі переддо- говірних суперечок на розгляд суду (у випадках, коли таке врегу. лювання допускається);
— консультування працівників з правових питань, що виника- ють в процесі врегулюванні розбіжностей.
Аналіз договірної і судової практики мають на загальній меті виявлення недоліків в організації договірної роботи і розробці заходів щодо їх врегулювання.
Конкретними напрямами такого аналізу є:
— розробка заходів щодо виконання вказівок вищестоящих органів в частині вдосконалення договірної роботи;
— узагальнення практики висновку і виконання окремих видів договорів;
— оцінка результатів розгляду переддоговірних і майнових суперечок.
Договірна техніка, як складова юридичної техніки, є сукупність засобів і прийомів, використовуваних законодавством, органами управління і сторонами за договором в процесі регламентації і оформлення договірних відносин.
Основними критеріями оцінки стану техніки договірної робота є:
— повнота узгодженості правових актів, регулюючих договірні відносини;
— точність і ясність викладу норм і умов, що містяться в цих актах;
правильність оформлення договірної документації; * озіюШШ пРиомів і способів тлумачення договорів; ' рень уніфікації і систематизації законодавства про договір-
Саму Договірну техніку можна розділити на наступні ввди: техніка моделювання (конструювання) договорів, яка вклю- иоделі, схеми, зразки договорів і інші юридико-технічні за- 1 застосування яких забезпечує повноту, узгодженість і розв'язок різних договірних відносин; »техніка викладу умов договору, яка включає первинні еле- енти змісту договору - його умови, які визначаються законодавством і угодою сторін, дозволяють повно і чітко формулювати кожне договірне розпорядження окремо;
* техніка оформлення договірної документації передбачає фіксацію змісту окремих положень договору у визначеній, як правило, документальній формі;
техніка тлумачення договорів полягає в необхідності з'ясування сенсу договору і його окремих положень і досягається в першу чергу, застосуванням способів і прийомів тлумачення нормативних актів.
Моделі договорів виконують різні функції, тому їх можна розділити на теоретичні конструкції, юридичні конструкції і інші моделі, використовувані для розробки законодавства про договори і визначення змісту і форми конкретних договорів. Сюди можна віднести типові і зразкові договори.
Отже, особливе місце в діяльності юридичних служб посідає договірно-правова робота, позаяк кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є виконання виробничої програми з найменшими витратами необхідних ресурсів і отримання максимального прибутку. А це прямо залежить від виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.
Договір повинен бути основним документом, що визначає права та обов'язки його суб'єктів (або сторін) з урахуванням конкретних особливостей господарських відносин для кожного випадку, взаємних економічних та інших інтересів сторін, вирішенням усіх питань, що входять до компетенції сторін. Недотримання зазначених вимог призводить до виникнення господарських спорів і майнової відповідальності підприємств ва.
Договірна робота складається з укладення, зміни, припинення, обліку, збереження, виконання і контролю за своєчасним та якісним виконанням договорів. Вона спрямована на забезпеченні своєчасного оформлення договірних відносин на постачання про. дукції і товарів, підряду на капітальне будівництво, перевезення вантажів, організації комплексного постачання на елекгро-, газо- водо- та теплозабезпечення, підвищення якості продукції, що виготовляється, і виконання робіт, додержання термінів виконання прийнятих зобов'язань, зміцнення планової і договірної дисципліни, господарського розрахунку, підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань.
Важливість першого етапу договірно-правової роботи - уц. ладення договорів — полягає в тому, що завдяки договорам фор. муються замовлення, визначається структура плану діяльності підприємства; від умов їх реалізації залежать кінцеві результат фінансово-господарської діяльності підприємства.
Процес виконання договірної роботи регламентується наказом або іншим внутрішнім нормативним актом підприємства, що визначає конкретні підрозділи, які відповідають за оформлення, реєстрацію, облік та збереження господарських договорів. По- заяк договірну роботу виконує підрозділ, який безпосередньо вирішує питання виконання конкретного виду договорів (веде облік цих договорів, підтримує безпосередні контакти з контрагентами, зберігає договори, забезпечує зміну положень договору у визначених законом випадках та ін.), а юридична та інші служби тільки беруть безпосередню участь в укладенні договорів, то в наказі підприємства має визначатись, які служби здійснюють заходи щодо врегулювання розбіжностей у проектах договорів, порядок оформлення та узгодження протоколів розбіжностей, контролюють виконання договірних зобов'язань. Це особливо важливо, якщо на підприємстві немає юридичної служби; якщо ж така служба на підприємстві є, вона безпосередньо бере участь у роботі з укладення договорів, розв'язання переддоговірних спорів і забезпечує контроль за виконанням роботи, пов'язаної з договорами.
На підприємствах розроблюють і тиражують бланки (форми) «говорів. Залежно від виду продукції або товару може розроблявсь кілька форм договорів.
у бланках договорів записують такі умови, які залежно від достачання того чи іншого виду продукції або товару забезпечуватимуть законні інтереси підприємства у відносинах з постачальниками, споживачами та покупцями, відповідатимуть вимогам законності. Тому розробка бланків договорів покладається на відділ збуту (на виготовлену продукцію), відділ матеріально-технічного постачання (на постачання матеріально-технічних засобів), відціля устаткування, головного механіка та головного енергетика (на постачання устаткування, механізмів та ін.) та юридичну службу. Усі бланки договорів повинні бути узгоджені з головним бухгалтером. Під час підготовки проекту договору його умови СЛІД узгодити з планово-економічним, виробничо-диспетчерським, фінансо- вйМ та іншими заінтересованими відділами та службами з питань, що входять до їх компетенції.
Практикою юридичних служб визначено загальний порядок виконання договірної роботи, якого дотримуються на підприємствах з урахуванням їх специфіки.
Усі проекти договорів, що надходять до суб'єкта господарського права, підлягають реєстрації канцелярією в журналі вхідної кореспонденції, після чого передаються у встановленому порядку службі або підрозділу, що визначені наказом керівника як організатори підготовчої роботи з укладення цього виду договорів. Після отримання проекту договору служба або підрозділ повинні перевірити, чи є планове завдання або замовлення на виготовлення продукції, чи відповідає замовлена продукція спеціалізації та профілю підприємства, чи не перевищено у проекті договору обсяг продукції порівняно з плановим завданням або замовленням. Ініціатором укладення договору може бути кожна із сторін, яка має право направити іншій стороні проект договору, головне, щоб інтереси сторін не порушувались: постачальник забезпечив себе замовленнями на виготовлення і збут продукції, а споживач забезпечив власне виробництво необхідними матеріально-технічними ресурсами за виконанням договорів згідно з методичними рекомендація ми про правове забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та участі в цій роботі юридич- них служб підприємств.
Договірна робота - одна з основних ділянок правової роботи підприємства і інших господарських організацій, направлена на формування і виконання нормативних актів. Формування правових актів на підприємстві полягає:
2.20. в ухваленні локальних нормативних актів (положень, інструкцій тощо);
2.21. в ухваленні різноманітних індивідуальних юридичних актів, з якими пов'язано виникнення, зміну і припинення має рацію і обов'язків самого підприємства.
Господарські договори слід відносити до найбільш типових індивідуальних правових актів, у зв'язку з формуванням яких на підприємстві проводиться об'ємна і важлива робота правового характеру. Належно оформлений договір сам набуває сили юридичного акту, що визначає подальші дії сторін. Своєчасного і якісного виконання договору багато в чому забезпечується заходами, встановленими законодавством і угодами сторін.
Таким чином, договірна робота - це діяльність суб'єкта господарського права по формуванню і правовому закріпленню договірних відносин і організації виконання договорів.
Структура договірної роботи на кожному окремому суб'єкті господарського права відповідає завданням, які стоять перед ним як учасником різноманітних господарських зв'язків.
Слід розрізняти, по-перше, договірну роботу, пов'язану з реалізацією результатів власного виробництва і, по-друге, використовувати результати діяльності інших підприємств, тобто договірну роботу по реалізації продукції власного виробництва і договірну роботу, пов'язану із забезпеченням підприємства продукцією, послугами тощо. Вказані вище напрями договірної роботи є видами договірної роботи. Слід відмітити, що правова робота на підприємстві є ширшим поняттям і включає договірну роботу.