Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Коментар статті Конституції:
Конституція визнає, що всі права і свободи людини і громадянина, які закріплені в цій Конституції, не можуть вважатися вичерпними. Тим самим Конституцію можна і необхідно розглядати як правову базу для дальшого розвитку, розширення та вдосконалення системи прав і свобод та посилення їх конституційних та інших законних гарантії.
Важливе значення має визначення напрямку розвитку прав і свобод людини і громадянина. Конституція визнає різницю між правами і свободами людини та правами і свободами громадянина, в той же час підтверджуючи їх злитість. У Конституції закріплені як загальнолюдські права, так і права, притаманні лише громадянам України. У міжнародному співтоваристві права людини охоплюються сферою міжнародного права, але через їх ствердження і закріплення в Конституції вони стають нормами ук-раїнського національного права.
Дана стаття встановлює конституційну гарантію існування певного сучасного переліку прав і свобод людини, визнаного як цією Конституцією, так і міжнародним правом. Причому мається на увазі, що міжнародновизнаний перелік прав і свобод людини ширший за змістом, ніж той, який захищається цією Конституцією. Саме тому ч. 1 ст. 22 встановлює правило, за якими права і свободи людини і громадянина, закріїїлені цією Конституцією, не є вичерпними.
Якби вказаний вище правовий зв'язок конституційного та міжнародного права був заснований на положенні про примат міжнародного права над внутрішнім, національним законодавством, тоді міжнародно визнаний перелік прав і свобод людини, завдяки вказівці про невичерпність передусім конституційних прав і свобод, мав би діяти в Україні у повному обсязі на підставі міжнародного права. Це положення, проголошене Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., в Консти-туції свого закріплення не знайшло. Суверенна Україна, додержуючи загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, встановила своєю Конституцією чіткий порядок введення в дію цих норм на території країни {ст. 9). Норми міжнародного права, в тому числі і ті, що стосуються прав і свобод людини, стають частиною національного законодавства при умові надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів українським парламентом. Такий порядок не виключає, а передбачає можливість як внесення змін до Конституції України, так і прийняття ряду звичайних законів, що відповідають і Конституції, і міжнародним правовим нормам у гуманітарній сфері.
Конституція закріплює принцип гарантованості конституційних прав і свобод, неможливість їх скасування. Цей загальний принцип конкретизований через конституційну вимогу неможливості звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод. Конституція категорично забороняє внесення до неї змін, що порушують права і свободи громадянина (ст. 15 7 Конституції). У випадку подання до Верховної Ради законопроекту про внесення в Конституцію змін, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, на Конституційний Суд України покладається обов'язок зробити висновок щодо конституційності такого законопроекту. При відсутності позитивного висновку Конституційного Суду законопроект відхиляється (ст. 159 Конституції).