1. Податкові пільги - це переваги, що надаються окремим категоріям платників податків, зборів перед іншими платниками та полягають у повному чи частковому звільненні їх від оподаткування. Види пільг:
1) зменшення розміру податку:
- зменшення бази оподаткування до нарахування податку;
- надання податкових знижок;
- зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку (наприклад, надання податкової соціальної пільги при сплаті податку на доходи фізичних осіб) (див. коментар до ст. 169 ПК);
- встановлення зниженої ставки податку (наприклад, відповідно до п. 167.4 ст. 167 ПК передбачено застосування для шахтарів зниженої ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 відсотків (див. коментар до ст. 167 ПК).
2) повне звільнення від обов'язку щодо нарахування та сплати податку (наприклад, звільнення від сплати земельного податку відповідно до статей 281 та 282 ПК).
2. Законодавець встановлює підстави для надання пільг. Вони сформульовані в загальній формі і мають переважно теоретичне, а не практичне значення.
Підстави:
- особливості, які характеризують певну групу платників податків (наприклад, як таку групу можна розглядати учасників бойових дій; осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо);
- вид діяльності платника
- об'єкт оподаткування (наприклад, відповідно до пп. 165.1.14 п. 165.1 ст. 165 ПК аліменти як вид доходів не включаються до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб);
- характер та суспільне значення здійснюваних платником податків витрат.
3. При встановленні податкових пільг необхідно враховувати вимоги Закону України від 11 січня 2001 року N 2210-III "Про захист економічної конкуренції".
Економічна конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до п. 2 ст. 15 вказаного Закону антиконкурентними діями визнається надання органами влади, органами місцевого самоврядування окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
4. Пільги надаються:
А) Верховною Радою України щодо загальнодержавних податків і зборів (відповідно до пп. 12.1.4 п. 12.1 ст. 12 ПК);
Б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим надаються додаткові податкові пільги по податкам, що зараховуються до бюджету АРК, в межах надходжень до цього бюджету (пп. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 ПК);
В) органами місцевого самоврядування (щодо місцевих податків і зборів).
Відповідно до пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
5. Використання податкових пільг - це не обов'язок платника, а його право. Платник має право:
1) скористатись податковою пільгою;
2) відмовитись від використання податкової пільги;
3) зупинити використання пільги на один або кілька податкових періодів.
Суб'єкти господарювання зобов'язані:
- вести облік сум податків (зборів) не сплачених до бюджету в зв'язку із отриманими пільгами;
- складати звіт за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України;
- подавати до органів ДПС за місцем реєстрації вказаний вище звіт за три, шість, дев'ять та дванадцять місяців (Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1233).
Органи Державної податкової служби України та Державної митної служби України здійснюють контроль за правильністю надання пільг, їх обліком та цільовим використанням.