Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

ЗМІСТ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ | СКАЧАТЬ БЕСПЛАТНО КОММЕНТАРИЙ НАЛОГОВОГО КОДЕКСА

1. З метою запобігання зловживанням з боку платників податків, попередження необґрунтованого заниження платниками сум їх податкових зобов'язань в податковому законодавстві закріплено механізм застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування. Подібні норми містяться і в податковому законодавстві інших країн - у Податковому кодексі Російської Федерації, Податковому кодексі Республіки Білорусії тощо, де мова йде про необхідність застосування "ринкової ціни товару"

Коментована стаття набуває чинності з 1 січня 2013. До цієї дати звичайна ціна буде визначатись за правилами, які встановлено в п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

2. Звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК. Якщо не доведено зворотне, вважається, що вона відповідає рівню ринкової ціни. Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК ринковою вважається ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби.

Перелік операцій, за якими можуть бути застосовані звичайні ціни, визначено виключно в ПК. Частина з них названа в п. 39.1 ст. 39 ПК, інші - в Розділах ПК, де врегульовано справляння окремих видів податків (зборів).

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій (зміст поняття "бартерна операція" розкрито в пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 ПК, де "бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору");

б) операцій з пов'язаними особами (зміст поняття "пов'язана особа" розкрито в пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК);

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

Серед інших випадків застосування звичайної ціни:

1) відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

2) відповідно до пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі якщо:

- сума страхового відшкодування не перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій);

- під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не перевищує розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати тощо.

3) відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування податком на прибуток розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

4) відповідно до п. 189.11 ст. 189 ПК у разі умовного постачання товарів базою оподаткування податком на прибуток підприємств є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів.

Законодавець деталізує в коментованій статті процедуру застосування звичайної ціни органами ДПС. Органи державної податкової служби повинні надати запит, на який платник податку зобов'язаний надати обґрунтування рівня договірних цін.

При визначенні звичайних цін органи державної податкової служби використовують: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Коментована стаття містить в п. 39.2 вичерпний перелік методів визначення звичайної ціни.


Получите за 15 минут консультацию юриста!