До пункту 153.6 статті 153 Податкового кодексу України
Відносини оподаткування, врегульовані пунктом 153.6 ПКУ, стосуються відчуження заставленого майна. Відносини ж застави врегульовано нормами параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Сторонами у договорі застави є заставодавець та заставоутримувач. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); це може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Окремими видами застав є іпотека та заклад. Іпотека являє собою заставу нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 588 ЦКУ регулює відносини наступної застави. Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя, при цьому перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
Коментований пункт регулює відносини оподаткування у випадку відчуження майна, яке було заставлене з метою забезпечення повної суми боргової вимоги. Відчуження такого майна для заставодавця прирівняне до продажу такого об'єкта, а у випадку його продажу заставоутримувачу для останнього таке відчуження прирівнюється до купівлі. Ціна купівлі-продажу визначається за правилами, які регулюють відносини іпотеки (застави). У випадку продажу заставленого майна на аукціоні (публічних торгах) доходи і витрати заставоутримувача визначаються згідно законодавства про заставу (іпотеку).