НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України
П. 153.1 Податкового кодексу України встановлює особливості оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, а найбільш загальні правила містяться у ст. 35 Кодексу ("Порядок сплати податків і зборів"). Вона, зокрема, встановлює, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Кодексом або законами з питань митної справи. Тому при сплаті податків і зборів нарахована сума податку, отримана як у національній валюті України, так і у іноземній валюті, перераховується у національну валюту України за її офіційним курсом по відношенню до іноземної валюти.
Офіційною грошовою одиницею України і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, але згідно ряду положень Декрету Кабінету Міністрів України резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України; вони також мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України; резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України; у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта і такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки; здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. При здійсненні валютних операцій суб'єкти господарської діяльності використовують валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Використовуваний курс носить назву "офіційний валютний курс" і являє собою курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.
Іноземна валюта відноситься до числа валютних цінностей, які включають у себе згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":
1) "валютні цінності":
валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Під поняттям "валюта України" Декрет розуміє як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України; термін "іноземна валюта" розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Зміст цього пункту дозволяє вивести принципові положення, що стосуються оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті: 1) за основу перерахунку береться офіційний курс іноземної валюти; 2) офіційний курс іноземної валюти використовується за датою визнання доходів чи отримання їх (щодо доходів, які не були враховані раніше).
Пп. 153.1.1 встановлює дати, на які було фіксовано офіційний курс іноземної валюти, що використовується для перерахунку: це дата визнання доходів, а в частині раніше отриманої оплати - дата отримання оплати за відповідними операціями. До розрахунку приймаються лише доходи, отримані у зв'язку із продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг у частині їх вартості. Цей підпункт стосується лише доходів, які не були отримані у попередніх звітних податкових періодах і враховуються при поданні поточної звітності, а також раніше отриманої оплати.
Витрати звітного періоду у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, здійснені в іноземній валюті, включаються до витрат звітного періоду в частині, що не була сплачена у попередніх звітних періодах, а в частині раніше проведеної оплати - за курсом дати здійснення операції.
П. 153.1.3 регулює питання визначення курсових різниць. Курсова різниця являє собою різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, основним із яких є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (затверджений наказом Міністерства фінансів України 10 серпня 2000 р. N 193, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за N 515/4736).
Абзац другий підпункту 153.1.3 встановлює, що прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями (монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів) в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України, які відображаються у складі іншого додаткового капіталу. При цьому від'ємна сума курсової різниці вираховується із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться зі знаком "мінус".
П. 153.1.4 встановлює, що у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу. Термін "балансова вартість іноземної валюти" тут означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу, а термін "вартість іноземної валюти на дату здійснення операції" - вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.
У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти.
Пп. 153.1.5 адресовано банківським установам. Облік операцій з продажу або купівлі іноземної валюти та банківських металів, які здійснюються за дорученням та за рахунок клієнтів банків, ведеться окремо від обліку операцій з продажу або купівлі іноземної валюти та банківських металів, які здійснюються за рішенням банку за рахунок інших (власних) джерел.
При проведенні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти та банківських металів за дорученням та за рахунок клієнтів до доходів банку включаються суми комісійних, брокерських та інших подібних видів винагород, отриманих (нарахованих) банком у зв'язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду, а до витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку з проведенням таких операцій протягом звітного періоду.
Доходи або витрати від здійснення операцій з продажу або купівлі валюти та банківських металів за рішенням банку визначаються банками за правилами бухгалтерського обліку, встановленими Національним банком України.
Перерахунку у національну валюту в цілях оподаткування не підлягає іноземна валюта, отримана платником податку на окремий спеціальний рахунок у банку у вигляді гуманітарної або міжнародної технічної допомоги. Також для цілей оподаткування не включаються до складу доходів та витрат у вигляді позитивних чи від'ємних курсових різниць ті з них, які отримані від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті.
Для перерахунку іноземної валюти у національну використовується офіційний курс гривні до іноземних валют, який встановлюється Національним банком на підставі Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів (затверджене постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 496, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 р. за N 1094/8415) відповідно до статей 7, 15 та 36 Закону України "Про Національний банк України".
Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових та тимчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів. Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється:
щоденно - для вільно конвертованих валют (1-а група Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 (зі змінами), для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України, і для банківських металів;
один раз на місяць - для інших іноземних валют;
один раз на місяць повторно - для спеціальних прав запозичення (СПЗ).
Офіційний курс гривні до СПЗ повторно установлюється другого робочого дня місяця, наступного за звітним, за станом на останній робочий день попереднього місяця з використанням інформації про курс СПЗ до гривні (або до долара США), який встановлений Казначейським управлінням МВФ на останній робочий день попереднього місяця.
Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів починає діяти наступного дня після дня затвердження. Якщо офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлено на останній робочий день тижня або на передсвятковий день, то він діє протягом наступних вихідних чи святкових днів. Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, установлений в останній робочий день тижня або в передсвятковий день, починає діяти в перший робочий день наступного тижня чи в перший післясвятковий робочий день.
Офіційний курс гривні до іноземних валют, який визначається щомісяця, установлюється в передостанній робочий день місяця із строком дії цього курсу із першого числа наступного календарного місяця і до його кінця.
Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення Національним банком валютних операцій з Державним казначейством України.
Інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют та банківських металів розміщується в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет, надсилається територіальним управлінням Національного банку та банкам згідно з Тимчасовою схемою розсилання організаційно-розпорядчих і нормативно-правових актів Національного банку, центральним органам виконавчої влади згідно з переліком, установленим Національним банком.
____________________________
ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР
до статті 153 Податкового кодексу України
П. 153.2
Положення щодо податкового обліку операцій з пов'язаними особами принципово залишені без змін: у разі якщо ціна на товари, роботи або послуги надані пов'язаними особами відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни, витрати/доходи визначаються не вище/не менше за звичайні ціни. Як і раніше, зазначені правила також поширюються і на операції з неплатниками податку (в т. ч. нерезидентами, фізичними особами), та особами які сплачують податок на прибуток за ставками, іншими ніж стандартна ставка податку. Положення пп. 153.2.4, 153.2.5 визначають спеціальні правила щодо податкового обліку процентів за депозитами, кредитами, тощо, - вони враховуються у витратах/доходах за процентними ставками, не вищими/нижчими за звичайні (без зазначення 20 % різниці). Між тим, положення пп. 153.2.4, 153.2.5 також посилаються на витрати за "цивільно-правовими договорами" із пов'язаними особами, що потенційно може призвести до фіскального тлумачення податкового обліку операцій з пов'язаними особами, без застосування 20 % різниці від звичайної ціни.
При цьому правила ПК щодо визначення звичайних цін (ст. 39 ПК) вступають в силу з 1 січня 2013 року, а до тих пір застосовуються відповідні положення Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (абз. 2 п. 1 розділу XIX та абз. 1 пп. 2 п. 2 розділу XIX). Звертаємо увагу, що визначення пов'язаних осіб (п. 14.1.159 ПК) було дещо змінено і з 1 січня 2011 року пов'язаними також є платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.
П. 153.3
Правила оподаткування дивідендів зазнали деяких змін. Авансовий внесок із податку на прибуток нараховується на суму дивідендів без зменшення такої суми дивідендів, проте ПК зробив пряме виключення щодо авансового внеску для платників фіксованого сільськогосподарського податку. Робочі версії ПК передбачали таке виключення також і для платника єдиного податку, проте в версії, затвердженій Верховною Радою, виключення було виключене, і тим самим юридичні особи - платники єдиного податку, виплачуючи дивіденди, утримують авансовий внесок з податку на прибуток, проте не мають права його зарахувати проти інших податкових зобов'язань. Також не нараховується авансовий внесок на дивіденди, що виплачуються фізичним особам. Більш чітко визначені правила щодо оподаткування доходів у вигляді дивідендів: юридичні особи - резиденти не включають до доходу суму дивідендів, отриманих від резидентів, а також від нерезидентів, які знаходяться під їх контролем і не мають офшорного статусу.
П. 153.5
Положення щодо податкового обліку операцій з відступлення права вимоги принципово залишені без змін: з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань. При цьому при першому відступленні у першого кредитора визначаються доходи і витрати за такою операцією, а новий кредитор лише визначає фінансовий результат, і в разі, якщо він буде від'ємним, - він не включається до витрат. Потенційно можуть бути розцінені як спеціальні порівняно з положеннями цього пункту норми пп. 135.4.2 (е) та 138.1.1 (е).
П. 153.8
Принципи податкового обліку операцій з торгівлі цінними паперами залишились без змін: платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, при цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Між тим, більш детально виписані терміни "доходи" та "витрати" для цілей цього пункту, які широко визначають можливі форми компенсації за цінні папери, деривативи та корпоративні права. ПК прямо визначено, що операції з конвертації цінних паперів оподаткуванню не підлягають. ПК також змінив визначення деривативів (пп. 14.1.45 ПК), і відносить до них також своп - цивільно-правова угода про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи іншими активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії контракту. Дещо змінені й визначення інших видів деривативів.
П. 153.15
Податковий облік операцій з реорганізації не було врегульовано Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", проте державна податкова служба погоджувалась, що такі операції повинні бути нейтральними для цілей оподаткування. Між тим на практиці виникало багато запитань щодо перенесення від'ємного об'єкту оподаткування, або фінансового результату від операцій з цінними паперами тощо. ПК досить ретельно врегулював деталі податкового обліку передачі різних видів активів в ході реорганізації, в т. ч. від'ємного об'єкта оподаткування, фінансового результату від операцій з цінними паперами, правами вимогами, тощо. Потенційно невдале викладення норми може призвести до фіскального тлумачення, щодо застосування зазначених положень до операції виділення.
ПК запровадив обмеження щодо передачі від'ємного значення об'єкту оподаткування та що обліковується в особливому порядку (від'ємне значення за операціями із цінними паперами, деривативами, правами вимоги тощо) в разі якщо платник (платники) податку, що припиняються, та платник податку - правонаступник були пов'язаними особами менш ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання. ПК не надає визначення, яка саме подія буде визначена завершенням приєднання, що на практиці може привести до фіскального тлумачення. При буквальному тлумаченні можна зробити висновок, що таке обмеження застосовується виключно до операцій з приєднання, хоча за юридичними наслідками злиття є майже тотожною операцією. ПК також врегулював порядок визначення для цілей податкового обліку вартості акцій (корпоративних прав) в разі здійснення різних видів реорганізації.