ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР
до статті 170 Податкового кодексу України
Пп. 170.9.1
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу передбачено дві категорії податкових агентів в залежності від мети надання коштів:
• у разі відрядження - роботодавець;
• у разі виконання окремих цивільно-правових дій - замовник відповідної послуги (який також може бути роботодавцем).
Першочергово необхідно врахувати, що до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.
При цьому, відповідно з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 розділу III цього Кодексу до складу витрат не включаються витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення:
• прийомів,
• презентацій,
• свят,
• розваг та відпочинку,
• придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу, витрати платника податку на проведення реклами).
Вищевказані обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб. При цьому включення витрат платника податку на проведення реклами до оподатковуваних витрат у підпункті 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу не обумовлено певними умовами. Відповідно, питання про включення таких витрат (на рекламу) обумовлюється загальними вимогами Кодексу щодо пов'язаності будь-яких витрат із господарською діяльністю такого платника. Виходячи з вищевикладеного, сума, підтверджена документально, сплачена підзвітною особою для проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків з рекламними цілями в межах господарської діяльності юридичної особи, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
ПК передбачає дві ставки податку в залежності від оподаткованої суми і складає 15 % та 17 %. Таким чином, ставка податку, що застосовується до суми, неповернутої у законодавчо визначені строки, залежить від розміру такої суми. У разі, якщо загальний розмір сум, отриманих фізичною особою, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (на 2011 рік - 941 грн.) ставка податку становить 15 %, відповідно в інших випадках - 17 % (за виключенням окремих об'єктів оподаткування, передбачених цим Кодексом). Таким чином, сума податку, нарахована на суму перевищення, повинна визначатися виходячи з загальної суми доходу фізичної особи за відповідний звітний місяць.
На сьогодні законодавець дозволяє вираховувати суми податку за рахунок оподатковуваних доходів працівника наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку. У разі смерті працівника чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.
Пп. 170.9.2
Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - "Звіт") передбачена Порядком складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 23.12.2010 N 996 (далі - наказ N 996). Таким чином, Звіт необхідно подавати у встановленій формі, в інших випадках звіт, поданий в будь-якій іншій формі, буде вважатися неподаним.
Окрім подання Звіту у встановленій формі необхідно дотримуватися строків його подання, які передбачені підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу. Строк подання Звіту складає п'ять банківських днів, який розраховується або (1) за днем, у якому платник податку фактично завершує відрядження або (2) за днем, у якому платник податку завершує виконання конкретної цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку. При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку-працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами) (абзац 4 пункту 2 наказу N 996).
Вказана стаття передбачає два можливих способи повернення надміру витрачених коштів:
• у готівковій формі - до каси платника податку, який видав кошти на відрядження або під звіт;
• у безготівковій формі - на банківський рахунок платника податку, який видав кошти на відрядження або під звіт.