РОЗДІЛ X. РЕНТНА ПЛАТА ЗА НАФТУ, ПРИРОДНИЙ ГАЗ І ГАЗОВИЙ КОНДЕНСАТ, ЩО ВИДОБУВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ
(з 01.01.2013 р. розділ Х втратить чинність згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 24.05.2012 р. N 4834-VI)
Стаття 256. Платники рентної плати
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 256 Податкового кодексу України
Згідно з коментованою статтею платниками рентної плати (далі - платники) є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.
Як зазначає Державна податкова адміністрація у своєму листі від 14.02.2011 р. N 4011/7/15-0917 "Про адміністрування рентної плати" таке коло платників податків виходить із спеціального законодавства, що регулює гірничі відносини та відносини у нафтогазовидобувній галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нафту і газ" газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та не вуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C) і є товарною продукцією.
Нафта - корисна копалина, що являє собою суміш вуглеводнів та розчинених в них компонентів, які перебувають у рідкому стані з стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C), і є товарною продукцією.
Відповідно до ст. 13 Кодексу про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.
Згідно із ст. 14 Кодексу про надра до видів користування надрами віднесено, зокрема, геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також видобування корисних копалин.
Відповідно до ст. 15 Кодексу про надра надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
Згідно зі ст. 16 Кодексу про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл.
Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.
Власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб'єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.
Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 615 від 30.05.2011 р.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про нафту і газ" користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про нафту і газ" на користування нафтогазоносними надрами надаються, зокрема, такі види спеціальних дозволів:
на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ;
на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промисловою розробкою родовищ;
на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ).
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про нафту і газ" спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб'єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.
Відповідно до ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених Кодексом. Плата за користування надрами справляється у вигляді:
плати за користування надрами для видобування корисних копалин;
плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Крім того, за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату справляється рентна плата.
За видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється відповідний збір.
Плата за користування надрами та рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат встановлюються Податковим кодексом України.
Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 14.02.2011 р. N 4011/7/15-0917 "Про адміністрування рентної плати" звертає увагу, що в органах державної податкової служби перебувають на обліку як платники рентної плати - договори про спільну діяльність, в особі одного із учасників такого договору, який є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.
Як далі зауважує Державна податкова адміністрація України, спеціальне законодавство з питань надрокористування містить певні обмеження з цивільного обороту спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, які у відповідності до статті 24 Кодексу України про надра та статті 10 Закону "Про нафту і газ" наділяють власника правами здійснювати користування надрами та розпоряджатися видобутою сировиною. Зокрема, згідно із частиною другою статті 14 Закону "Про нафту і газ" власнику спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами заборонено дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваний за його участю суб'єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність. Тобто, з огляду на статтю 14 Закону "Про нафту і газ" та виходячи із норм статті 189 Цивільного кодексу України майнові права, що випливають із володіння спеціальним дозволом на користування надрами, не можуть розповсюджуватись на третіх осіб, а продукція, плоди та доходи отримані в результаті використання таких майнових прав належать лише власникові речі, тобто спеціального дозволу на користування надрами. Отже, визначене у податковому законодавстві коло платників рентної плати ототожнюється із колом надрокористувачів нафтогазоносних надр, визначене у спеціальному законодавстві з питань надрокористування.
Державна податкова адміністрація України також зазначає, що відповідно до норм пункту 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби, зокрема, за місцем розташування об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням. При цьому, платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. За порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби платники у відповідності до статті 117 Кодексу несуть фінансову відповідальність.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2011 за N 82/18820, затверджена форма Податкового розрахунку з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (далі - Розрахунок).
Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Кодексу податковий розрахунок повинен містити такий обов'язковий реквізит, як повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім'я, по батькові платника податків згідно з реєстраційними документами і код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або податковий номер.
Так, у розділі 2 Розрахунку зазначаються відомості про платника, зокрема його назву та код ЄДРПОУ. Також, у розділі 4 Розрахунку зазначаються відомості про спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр, у тому числі вказується назва та код ЄДРПОУ власника цього дозволу.
З огляду на викладене, повне найменування суб'єктів господарювання, а також їх коди ЄДРПОУ, що зазначені у розділах 2 та 4 Розрахунку, повинні бути ідентичними. В інших випадках суб'єкти господарювання, вказані у розділі 2 Розрахунку, не включаються до реєстру платників рентної плати, а поданий документ, який складений за формою податкової звітності, у зв'язку із порушенням пункту 48.7 статті 48 Кодексу не вважається податковою декларацією (розрахунком). У такому випадку нарахування не здійснюються, кошти, перераховані на рахунки по обліку доходів бюджету, вважаються помилково сплаченими і відображаються в обліковій інформаційній системі органу державної податкової служби як нез'ясовані платежі та підлягають поверненню у порядку, встановленому статтею 43 Кодексу.
При цьому факт виявленої розбіжності відомостей про платника та власника спеціального дозволу на користування надрами, вказані у розділах 2 та 4 поданого до органів державної податкової служби Розрахунку, у відповідності до пунктів 78.1.1, 78.1.2 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Кодексу є підставою для проведення документальної виїзної або невиїзної позапланової перевірки.