НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 274 Податкового кодексу України
Перш за все необхідно визначити зміст поняття та процедури грошової оцінки земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок - це визначення їх грошового еквіваленту на рентній основі (ст. 201 ЗКУ). Законодавство містить також і інші дефініції грошової оцінки земельних ділянок: так, грошова оцінка визначається як "капіталізований рентний дохід, що забезпечується раціональним використанням земельної ділянки" (наказ Держкомзему "Про удосконалення ведення державного земельного кадастру в зв'язку з його автоматизацією" від 03.09.99 N 83). В цілому наведені визначення є схожими і за змістом відтворюють ч. 1 ст. 201 ЗКУ.
Під "рентною основою" розуміється визначення вартості земельної ділянки виходячи із доходу, який може приносити земельна ділянка. Земельна рента є економічною категорією, що відображає економічну форму реалізації права власності на землю як засобу виробництва, відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею тощо. Проте рента не тотожна орендній платі.
Грошова оцінка може бути нормативною чи експертною. Призначення нормативної грошової оцінки полягає у використанні її результатів для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ст. 5 ЗУ "Про оцінку земель"). Випадки обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок передбачені ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель".
Ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про оцінку земель" передбачає здійснення нормативної грошової оцінки земель "юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою".
Щодо індексації нормативної грошової оцінки земель див. ст. 289 ПКУ.
У зв'язку зі зміною умов землекористування оцінка земельної ділянки може застаріти і втратити актуальність, у зв'язку із чим виникає необхідність переоцінки. На сьогодні чинне законодавство встановлює лише періодичність здійснення такої переоцінки (ст. 18 ЗУ "Про оцінку земель"): земельних ділянок, "розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років", тоді як "розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років". Формулювання Закону є не зовсім вдалим і не дає чіткої відповіді на те, чи можна і чи потрібно проводити переоцінку до спливу 5 або, відповідно, 7 років у разі зміни обставин, що впливають на оцінку земельної ділянки (наприклад, зміни функціонального використання земельної ділянки або її розташування відносно шляхів сполучення).
Згідно зі ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується для обчислення земельного податку.
Відповідно до ч. 5 ст. 201 ЗКУ, ст. 12 ЗУ "Про оцінку земель" методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджуються КМУ. На сьогодні діють Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затв. постановою КМУ від 23.03.95 N 213, та Методика нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затверджена постановою КМУ від 30.05.97 N 525.
Положення названих Методик деталізовані наказами Держкомзему, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" від 27.01.2006 N 18/15/21/11 та Держкомзему, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Держкомлісгоспу України, Держводгоспу України, Української академії аграрних наук "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів)" від 27.01.2006 N 19/16/22/11/17/12.
Щодо винятків із загального правила про визначення ставок земельного податку за землі, нормативну грошову оцінку яких проведено, див. відповідно коментар до ст. 272, 273, 276 і 278 ПКУ.
Загалом слід зазначити, що ставки податку ПКУ встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗКУ (ст. 19) поділом земель за категоріями. Зокрема, встановлюються окремі ставки для оподаткування земель у межах населених пунктів (див. ст. ст. 275, 276 ПКУ).