НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до пункту 278.1 статті 278 Податкового кодексу України
Усі зазначені у пункті 278.1 земельні ділянки за класифікацією ЗКУ відносяться до однієї категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 65 ЗКУ). Визначальним у виділенні даної категорії земель є факт їх надання для певних потреб. В силу буквального розуміння наведеної норми, якщо земельна ділянка не надана, але лише призначена для цих самих потреб планувальною документацією, цього недостатньо. Крім того, віднесення земель до даної категорії в багатьох випадках здійснюється виходячи не стільки із цільового призначення земельної ділянки, скільки із специфічного статусу суб'єкта, якому вона надана (найбільш очевидним такий підхід є у випадку ст. 77 ЗКУ).
У тексті коментованої норми буквально йдеться про надання земельних ділянок відповідного призначення лише "підприємствам" та "організаціям". У зв'язку із цим у практиці іноді виникають спірні ситуації1. Вважаємо, що коментоване положення не можна розуміти буквально, оскільки окремих положень щодо оподаткування земельних ділянок даної категорії фізичних осіб в ПКУ немає. Тому до суб'єктного складу можна віднести й різні види фізичних осіб, щодо яких ЗКУ не встановлені прямі обмеження з приводу набуття у власність чи в користування земельних ділянок для зазначених потреб.
____________
1 Див. інформацію Головного управління Держземагентства у Луганській обл. // www. loga. gov. ua/oda/ter/zemres/press/news/2010/11/18/news_19146.html
Землями промисловості є ділянки, що підпадають під визначення ст. 66 ЗКУ, морського транспорту - ст. 69 ЗКУ, річкового транспорту - ст. 70 ЗКУ.
Правовий режим земельних ділянок дорожнього господарства визначається ЗУ "Про автомобільні дороги". Даним Законом детально визначається також склад земель дорожнього господарства (через складові доріг) по відношенню до кожного різновиду доріг: загального користування (ст. 9), вулиць і доріг міст та інших населених пунктів (ст. 18), відомчих (технологічних) автомобільних доріг (ст. 23), автомобільних доріг на приватних територіях (ч. 2 ст. 25).
Склад земель авіаційного транспорту визначено у ст. 33 ЗУ "Про транспорт" та ст. 72 ЗКУ, трубопровідного транспорту - ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про трубопровідний транспорт" та ст. 73 ЗКУ, структура і режим земельних ділянок міського електротранспорту визначаються на підставі ДБН В.2.3-5-2001, а також Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затв. наказом Державного комітету України по житловому господарству від 10.12.96 N 103.
Землями зв'язку, виходячи зі змісту терміна "телекомунікації" ("передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах"), визначеного ст. 1 ЗУ "Про телекомунікації", є "землі телекомунікацій", а також землі поштового зв'язку.
Ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про телекомунікації" визначає поняття земель телекомунікацій - складової земель зв'язку - наступним чином: "до земель телекомунікацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів телекомунікацій".
Розміри та конфігурація земельних ділянок для потреб зв'язку визначаються СН 461-74 "Нормы отвода земель для линий связи", а також ДБН Д.2.2-34-99 "Споруди зв'язку, телебачення та радіомовлення", що опосередковано регулюють питання надання земельних ділянок для об'єктів зв'язку. Значна частина об'єктів зв'язку не потребує відведення для них окремих земельних ділянок.
Землі енергетичної системи визначаються у ст. 76 ЗКУ. Землі енергетичної системи поділяються, таким чином, на дві складових: (1) землі під електрогенеруючими об'єктами та (2) під об'єктами транспортування електроенергії. Отже, формально не визнаються землями енергетичної системи землі під об'єктами, що забезпечують "централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України" (ст. 1 та ін. ЗУ "Про електроенергетику"). Такий підхід видається вірним, адже землі під такими об'єктами не потребують настільки специфічного правового режиму, як землі під генеруючими та передавальними об'єктами. Склад земель енергетики деталізується у розділі II ЗУ "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів".
З 01.01.2012 р. до земель, оподатковуваних за ставками коментованої норми, будуть віднесені і земельні ділянки залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові та інші споруди. Положення, яким доповнюється коментована норма Законом від 07.07.2011 N 3609-VI, є не зовсім вдалим з техніко-юридичної точки зору, хоча задум законодавця є більш-менш очевидним. Мається на увазі встановлення окремої ставки податку за земельні ділянки, на яких розташовані споруди та будівлі інші, ніж безпосередньо призначені для руху залізничного транспорту та обслуговування цієї діяльності у вузькому сенсі слова відповідно до ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт". Запропонувати інше тлумачення досить важко, адже якщо аналізувати положення буквально, то до "інших споруд" можна було би віднести і залізничні колії як комплексні технічні системи.