1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Комментарий:
Сімейне законодавство як в раніше чинних кодексах про шлюб та сім'ю, так і в нині денному Сімейному кодексі України не містить перелік підстав на розірвання шлюбу. Відповідно до статті 112 СК шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
І Пленум Верховного Суду України, роз'яснюючи зміст названого положення, за-писав:?!^
«Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, втому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу су перечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Тобто не можуть вважатися достатніми підставами до розірвання шлюбу тимчасовий розлад в сім'ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також не обґрунтоване серйозними мотивами рішення одного або обох з подружжя продовжувати шлюб.
Встановлення фактичних взаємовідносин подружжя наскільки важливо, настільки і важко, оскільки особисті відносини осіб, які живуть сімейним життям, як правило, не завжди можуть бути здобутком третіх осіб, кожен із них має право на таємницю цих відносин, а отже, і мовчати про них. У зв'язку з цим допустити помилку у цих справах не дозволено. Не треба забувати, що «майже всяке розірвання шлюбу є розірвання сім'ї» (Маркс К. і Енгельс Ф: Твори. — Т. 1. — С. 161 — 162).
Верховний Суд України на конкретних справах постійно навчає суди, що при розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов'язаний всебічно досліджувати матеріали справи і перевіряти обґрунтованість позовної заяви, навіть за наявності згоди подружжя на розлучення.
Із судової практики можливо привести один повчальний приклад. 3. звернулася до суду з позовом до З.В. про розірвання шлюбу. Відповідач позов визнав. Рішенням суду шлюб був розірваний. Але вже на п'ятий день позивачка на судове рішення подала апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що позов про розлучення вона пред'явила непродумано, оскільки їхню сім'ю можливо зберегти і відновити. Рішення суду було скасовано. Аналізуючи помилки, які були допущені судом при розгляді справи, апеляційний суд вказав на те, що суд з належною ретельністю не з'ясував взаємовідносини сторін, не прийняв заходів до примирення подружжя, не знайшов необхідним відкласти розгляд справи, щоб надати їм можливість примиришся і через декілька днів після надходження заяви в суд вирішив справу по суті.
При цьому суд забув ще одне правило, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин (частина 5 статті 213 ГПК), а також визнання позову не позбавляє суд права на перевірку його доказами, хоча в чинному ЦПК таке право допускається (частина 4 стаття 174 ЦПК).
Шлюб подружжя може бути судом розірваний тільки в тому випадку, коли суд з урахуванням конкретних обставин справи прийде до висновку, що пред'явлення позову про розлучення викликано глибоко обміркованими і обґрунтованими причинами, що подальше збереження шлюбу буде суперечити моралі і не зможе створити нормальних умов для спільного сумісного життя подружжя, виховання дітей.
Вивчення судової практики дає можливість виділити окремі і досить типові причини, якими обґрунтовуються висновки суду про неможливість збереження шлюбу. До них, зокрема, можна віднести наступні обставини:
а) відсутність дітей і неможливість їх в майбутньому мати за обставинами, які за-
лежать від одного з подружжя. Так, скасовуючи рішення одного з судів про відмову
в позові К-ву про розірвання шлюбу з Г-вою вищий суд вказав, що сторони проживають
12 років, дітей не мають з провини відповідачки. Відповідачка сама також думає, що
збереження сім'ї є неможливим;
б) довгострокове роздільне проживання подружжя;
в) наявність другої сім'ї і дітей від фактичного шлюбу.
Рішення про відмову в позові про розірвання шлюбу не може визнаватися обґрунтованим, — вказав вищий суд у одній справі, в якій в позові про розлучення було відмовлено, хоча сторони тривалий час проживали окремо, — якщо обставини справи свідчать про неможливість відновлення сімейного життя подружжя.
З іншого боку, цілком обґрунтовано, на мій погляд, було відмовлено в позові про розірвання шлюбу М. райсудом, оскільки із матеріалів справи вбачалося, що подружжя проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дитину, доводи позивача про те, що дружина учиняє скандали, ображає його, необгрунтовано ревнує його, не є достатніми підставами для розлучення;
г) пияцтво одного з подружжя часто призводить до руйнування сім'ї, формальне
збереження сім'ї за таких обставин не потрібно як самим подружжям, так і суспіль-
ству;
д) в літературі як підстави для розірвання шлюбу вказують також на аморальну
поведінку, порушення подружньої вірності одного з подружжя;
є) неодноразове, настирне звернення в суд з позовом про розірвання шлюбу між тим же подружжям дає підстави думати, що сторони не створили стійкої сім'ї, і ця обставина може слугувати підставою для розірвання шлюбу.
Але перераховані обставини навряд чи можна вважати формальними підставами для розлучення, підстава для розлучення за законом єдина і формулювання її дано в частині 2 статті 112 СК. У ній сказано, що шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У зв'язку з цим відносно переліку підстав, за наявності яких шлюб розривається ідеться саме про обставини, які призводять до розлученні або свідчать про неможливість збереження шлюбу і служать приводом до порушення шлюборозлучної справи.
Слід підкреслити, що, по-перше, практично вичерпний перелік цих обставин дати неможливо, оскільки вони також різноманітні, як складне саме життя. По-друге, було 6 помилкою вважати, що наявність однієї із цих обставин обов'язково повинна призвести до розірвання шлюбу.
Необхідно відзначити, що при вирішення питання про розірвання шлюбу суди враховують в якійсь мірі і відношення до даного питання відповідача, особливо якщо відповідач — жінка.
Але, як показує практика, відповідачі нерідко заперечують проти розлучення не через збереження шлюбу, сім'ї, а в результаті окремих майнових, житлово-побутових інтересів. При виявленні вказаних мотивів і за наявності підстав для розірвання шлюбу слід мати на увазі, що ані закон, ані судова практика не пов'язують вирішення питання про розірвання шлюбу з майновими інтересами подружжя. Останні можуть бути захищені і в разі розірвання шлюбу.
Суд, встановивши, що підстав до розірвання шлюбу немає, постановляє рішення про відмову в позові про розірвання шлюбу і, навпаки, якщо такі підстави є, розриває шлюб.
У разі, коли суд прийде до висновку, що шлюб підлягає розірванню, він повинен у необхідних випадках вжити заходів до захисту інтересів дітей.
Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Це свідчить про те, що резолютивна частина рішення суду про розірвання шлюбу повинна містити дані про подружжя, яке розлучається, де і коли вони зареєстрували шлюб, яке прізвище залишається подружжя, хто несе судові витрати і витрати при оформленні Свідоцтва про розлучення.