1 Особа, яка вважає себе матір'ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.
Комментарий:
Відповідно до пункту 25 Правил реєстрації актів цивільного стану від 18 жовтня 2000 р. № 52/5, у редакції від 18 листопада 2003 р. № 140/5, реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини проводиться за письмовою заявою представника служби
у справах дітей.
У випадку, коли батьки підкинутої, знайденої дитини невідомі, прізвище, ім'я, по батькові такої дитини, а також прізвище, власне ім'я, по батькові її батьків записується згідно з даними, зазначеними в рішенні органу опіки та піклування.
А відповідно до пункту 9 цих Правил реєстрація дитини проводиться у випадку, коли мати, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, померла або передала дитину на повне державне утримання, тобто відмовилася взяти дитину з пологового будинку або місце її проживання невідоме, а батьківство не встановлено, то реєстрація народження дитини провадиться за письмовою заявою уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, у якому перебувала мати під час народження дитини, або за письмовою заявою уповноваженого представника адміністрації дитячого закладу чи особи, яка опікується дитиною. Відомості про матір наводяться на підставі одного з документів, що посвідчує факт народження, визначених в пункті 2 глави 1 розділу III Правил, прізвище дитини і прізвище батька — за прізвищем матері, а власне ім'я і по батькові дитини та батька — за вказівкою заявника.
При цьому по батькові дитини повинно відповідати власному імені батька (решта даних про батьків дитини не записується).
Отже, ми маємо два випадки, коли дані про матір, батька записуються представниками медичних закладів і уповноваженого представника служби у правах дітей.
У першому випадку, коли дитина підкинута, знайдена після народження сторонніми особами і передана в дитячий заклад і батьки її невідомі, а другому випадку — мати дитини після народження в пологовому будинку відмовилася від дитини і передала її на повне державне утримання — у цьому випадку мати дитини відома та її дані записуються на підставі медичних документів про народження дитини.
Є і третій варіант, коли мати поступає в пологовий будинок або в лікарню без документів, які посвічують її особу, і називає або вигадані про себе дані, або дані знайомої, а потім кидає дитину.
Таким чином, у Книзі про народження таких дітей матір'ю та батьком записують вигаданих осіб.
Згодом така мати, отямившись або з якихось інших підстав, міркувань, бажаючи поновити, відновити своє материнство, може звернутися до суду про визнання свого материнства.
Така заява не може бути задоволена, якщо дитина на законних підставах усиновлена.
Законодавець у статті 131 СК не застеріг про цей випадок і не вказав, як повинен вчинити суд при поданні заяви про визнання себе матір'ю, коли дитина усиновлена — розглядати справу по суті за такої ситуації немає сенсу. Все одно необхідно відмовляти в позові.
Вважаю, що суд має право відмовити заявниці у відкритті провадження за аналогією, коли він відмовляє у відкритті провадження про визнання свого материнства, якщо в Книзі реєстрації народження вчинений запис про матір дитини відповідно до статті 122 СК та Правил реєстрації актів громадянського стану.
Заява про визнання свого материнства подається особою гаданою матір'ю дитини за місцем її проживання. Відповідачами у такій справі може бути батько дитини, особи, які виховують і утримують дитину, третіми особами — органи опіки і піклування, органи реєстрації актів цивільного стану, інші зацікавлені особи.
Пленум Верховного Суду України в своїй постановіть 3 від 15.05.2006 р. в пункті 7 дав судам таке роз'яснення: «За умов, зазначених у пункті 4 цієї постанови, заяву до суду про визнання материнства відповідно до статті 131 СК може подати особа, яка вважає себе матір'ю дитини». Інші особи як позивачі не названі.
Суд визнає материнство, якщо походження дитини від певної жінки підтверджено відповідними доказами, у тому числі і висновками експертизи.
Таким чином, при поданні заяви про визнання материнства позивачка обов'язково повинна назвати в своїй заяві докази свого материнства.
У тому випадку, коли дитина була підкинута, залишена матір'ю, доказами того, що ця особа є її матір'ю можуть бути: показання свідків; залишеними при дитині записками про ім'я дитини і збережені особами, які знайшли дитину, або тими особами, яким дитина була підкинута; матеріалами кримінальної справи; особливі ознаки на тілі дитини (родимки, шрами, особливий спосіб зав'язування пуповини та інші) і, звичайно, судово-генетична експертиза.
Якщо дитина залишена матір'ю в пологовому будинку, лікарні на повне державне утримання, то, звичайно, доказом того, що гадана мати народила дитину, є медичні документи (довідка, свідоцтво і картка породіллі та інші).
Якщо ж дитина була народжена за фіктивними документами або мати дитини за-реєструвалася в лікарні за чужими документами, то доказами, що вона є мати, можуть бути: свідки, особи, які разом з нею народжували дітей; працівники лікарні, медичні документи породілля і, звичайно, судово-генетична експертиза. Заперечення дитини щодо визнання материнства правового значення не має. Не обмежують строком позовної давності і подання заяви про визнання себе матір'ю дитини.
Після визнання материнства і набрання чинності рішенням суду, за заявою матері дитини відповідно до Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану від 26 вересня 2002 року № 86/5 у актовий запис про народження дитини вносяться істотні зміни: замість надуманого імені матері буде записано ім'я матері, яке встановлено судовим рішенням; мати зможе уточнити (змінити) на реальне ім'я та по батькові батька дитини, а прізвище буде> записано за прізвищем матері.
Таким чином, дитина набуде реальну матір.