1. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
2. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповно-важеного представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.
3. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.
4. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Комментарий:
Як частина друга статті 24 Біллю про права людини (Загальна декларація прав людини) від 10 грудня 1948 року, так і стаття 7 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачають негайну реєстрацію дитини після її народження і те, що вона повинна мати ім'я.
Стаття 144 СК видозмінила ці закони і зазначила, що реєструється не дитина з дня народження, а народження дитини і вказала кінцевий строк реєстрації — не пізніше одного місяця з дня народження дитини. Ця стаття передбачала і відповідальність батьків за невиконання цього обов'язку, яку не назвала і не відіслала до загального законодавства. На сьогодні така відповідальність в адміністративному та кримінальному кодексах відсутня.
Порядок реєстрації народження дитини передбачений Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Мін'юсту України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 у редакції від 18 листопада 2003 р. № 140/5, у редакції 22 листопада 2007 р. № 1154/5.
Так, відповідно до абзаців другого і третього пункту 8 цих Правил заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов'язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини.
Невиконання цього обов'язку є підставою для відповідальності батьків дитини, встановленої законом.
У частині другій наведений перелік осіб, які можуть подати заяву про реєстрацію народження дитини, якщо цього не зможуть зробити батьки.
Пункт 8 Правил № 52/3 уточнює ці вимоги закону: «Реєстрація народження провадиться за письмовою чи усною заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості для них зареєструвати народження — за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває».
Правила називають і деяких інших осіб — це уповноважений представник адміністрації дитячого закладу, особа, яка опікується дитиною (п. 9 Правил); представник служби у справах дітей (п. 25. Правил).
Порядок реєстрації дитини чітко виписаний Правилами і ними слід керуватися. При реєстрації народження дитини у разі, якщо мати чи батько дитини не може особисто з'явитися до органу реєстрації актів цивільного стану, то її (його) заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника. Повноваження представника мають бути визначені і ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності (п. 20 Правил).
Реєстрація засвідчує походження дитини та індивідуалізує дитину шляхом присвоєння їй прізвища (родового імені), по батькові (батьківського імені) та власного імені.
На підставі проведених всіх формальностей щодо реєстрації народження дитини орган реєстрації актів цивільного стану видає батькам (матері) свідоцтво про народження дитини, зразок якого зберігається в органі РАЦСу. Одержане свідоцтво про народження є правовстановлюючим документом цієї дитини до одержання паспорта або паспортного документа.