1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає уси-новити, не менш ніж на п'ятнадцять років. Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок п'ять років.
У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах
п'ятій та шостій цієї статті.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту
ж дитину.
Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким
її мати не перебуває у шлюбі.
Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.
Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
Комментарий:
Стаття 211 СК по суті є програмним документом для органів опіки та піклування і суду, які будуть вирішувати, кому доручити саме важливе для держави виховання майбутнього громадянина України.
Установлене даною статтею правило не означає, що будь-якій особі, яка не входить до переліку, названому нею, може бути дозволено усиновлення дитини. Оскільки усиновлення має своєю метою створити для дитини, яка позбавлена батьківського піклування, благополучні умови для її виховання і утримання, то до особи, яка бажає усиновити дитину, можуть бути пред'явлені великі вимоги.
Перш за все, ця особа повинна бути обов'язково повнолітньою, тобто на день уси-новлення їй повинно виповнитися 18 років. Надання неповнолітнім повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК), реєстрація шлюбу, народження дитини неповнолітніми не дає
права на усиновлення.
Для усиновлення дитини, крім повноліття, необхідно, щоб особа, яка бажає усинови-ти дитину, була дієздатною. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює
значення своїх дій та може ними керувати.
Цивільна дієздатність фізичної особи — це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями ство-рювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність
у разі їх невиконання (ст. ЗО ЦК).
Особа вважається дієздатною доти, доки не буде судом визначена недієздатною. Вікова різниця між усиновлювачем і дитиною в 15 років уперше в сімейному законодавстві була встановлена Законом України «Про внесення змін та доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 30.01.1996 р. в статтю 103. Наприклад, якщо усиновлюється дитина віком два роки, то усиновлювач у 18 років не має права на усиновлення цієї дитини (немає різниці в 15 років). У тому випадку, якщо дитині виповниться три роки, усиновлення може мати місце.
Зменшення цієї різниці не допускається, хоча раніше діюча стаття 103 КпШС пе-редбачала це скорочення з поважних причин.
У зв'язку з тим, що усиновленою, як виняток, може бути і повнолітня особа, то вікова різниця між усиновлювачем і повнолітньою особою встановлюється у 18 років, тобто якщо усиновлюється повнолітня особа віком 19 років, то усиновлювачу повинно бути не менше 37 років.
Стаття 211 СК передбачає і максимальний вік між дитиною і усиновлювачем, він не може бути більше ніж 45 років. Це означає, якщо усиновлюється дитина віком 10 років, то усиновлювачу повинно бути 55 років, після виповнення дитині 11 років, усиновлення не може відбутися, якщо усиновлювачеві буде 45 років. Усиновлювачами можуть бути:
а) подружжя;
б) одинока мати, батько;
в) якщо дитина має тільки матір або батька, то чоловік або жінка, які не знаходяться з ними у шлюбі, усиновити цю дитину не можуть.
Таким чином, якщо всі ці особи забажають стати усиновлювачами, то пріоритетне право на це мають подружжя. У тому випадку, якщо між ними виникне спір за переважне право на усиновлення, звичайно, суд надасть його подружжю незалежно від матеріального стану.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Наприклад, дві повнолітні сестри, які не мають дітей, забажають усиновити дитину, то які 6 благородні цілі вони не пере-слідували, закон такого права їм не надає, хоча вони можуть з такою заявою звернутися до суду. Відмовити в прийняття такої заяви суд не може, але в задоволенні її, звичайно, відмовить, хоча було б краще, якби було передбачено право суду повернути таку заяву.
Особи, які не знаходяться у шлюбі, не можуть усиновити одну і ту саму дитину. Це правило формальне, але воно може мати місце, коли, наприклад, дві одинокі особи різної статі проживають разом, не будучи родичами і фактичним подружжям, забажали кожний особисто усиновити одну і ту саму дитину.
І в той же час законодавець допускає, що особи, які проживають однією сім'єю, забажають усиновлення такої дитини, то вважає, що суд може постановити про це рішення.
Законодавець не вказує, які особи, що проживають однією сім'єю, можуть усиновити одну і ту саму дитину. Наприклад, однією сім'єю живуть брат і сестра (мається на увазі економічна єдність сім'ї); чоловік і жінка проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі (ст. 74 СК), тобто проживають у фактичному шлюбі. Кого з них законодавець мав на увазі? Логічна відповідь на це запитання — це жінка і чоловік, які проживають однією сім'єю.
Для того щоб довести своє право на усиновлення однієї і тієї самої дитини, вони в першу чергу повинні надати суду докази, що проживають однією сім'єю, що не перебувають в іншому шлюбі, а уже потім право на усиновлення. У зв'язку з цим вони повинні установити в судовому засіданні факт сумісного проживання, що вони — сім'я. Цей факт доводиться в окремому провадженні. Якщо до цього була подана заява суду про усиновлення, то суд повинен призупинити слухання справи до встановлення факту проживання однією сім'єю (ст. 201 ЦПК).
Частина 5 ст. 211 СК має уточнююче роз'яснювальне значення. Якщо мати одна виховує дитину, а її забажає усиновити чоловік, який з нею (матір'ю) не проживає у зареєстрованому шлюбі або чоловік сам виховує дитину, то вона не може бути усиновлена жінкою, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини. Таке усиновлення мало б місце, якби вони знаходилися у шлюбі і мати, яка виховує сама дитину, не мала чоловіка — батька дитини (помер, дав згоду на усиновлення). Такі вимоги пред'являються до батька, який виховує сам дитину.
Норма частини б ст. 211 СК стосується ситуації, коли дитина має лише матір або лише батька (другий з батьків невідомий чи помер).
Закон не лімітує ні кількість дітей, які можуть бути одночасно усиновлені однією і тією самою особою, ні загальної кількості дітей, які можуть бути прийняті в сім'ю на підставі усиновлення.