1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою.
2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Судові документи складаються державною мовою.
Коментар:
Відповідно до даної статті і ст. 10 Закону України «Про судоустрій України» судочинство здійснюється державною мовою.
Особи, що беруть участь в справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, в порядку, встановленому ЦПК, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, вдаючись при цьому до послуг перекладача в порядку, встановленому даним Кодексом.
Судові документи складаються державною мовою.
Державний статус української мови визначається ст. 10 Конституції України, Законом України «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р. Питання мовної політики в Україні визначені також і іншими конституційними нормами. У статті 24 Конституції закріплена неприпустимість привілеїв або обмежень за мовними ознаками, а в п. 4 ст. 92 Конституції зазначено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України. Низка статей Конституції містить вимоги стосовно обов'язкового володіння державною мовою Президентом України (ст. 103), професійними суддями (ст. 127), суддями Конституційного Суду (ст. 148).