1. Особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.
Коментар:
Принцип надання правової допомоги є проявом гуманізму, який характерний для всіх галузей права України.
Принцип надання правової допомоги закріплено в ст. 59 Конституції України і в ст. 12 ЦПК. Згідно з ст. 59 Конституції кожен має право на правову допомогу. Кожен вільний у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення правової допомоги при вирішенні справи в судах, в інших державних органах обвинувачення і правової допомоги в Україні діє адвокатура. Закон про адвокатуру України затверджений 19 грудня 1993 року зі змінами від 11 липня 2003 року .
Згідно з ст. 12 ЦПК правова допомога надається не тільки адвокатами, а й іншими фахівцями в галузі права в порядку, встановленому законом. Однак спеціального закону, що регулює діяльність фахівця в галузі права, немає.
Я. П. Зейкан стверджує, що фахівці в галузі права, як правило, діють на основі договору доручення . Проте згідно з договором доручення (ч. 1 ст. 1000 ЦК), одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Угода, здійснена повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки довірителя. Фахівець у галузі права діє не від імені осіб, які беруть участь у справі. Його дії не створюють, не змінюють, не припиняють цивільні права й обов'язки для осіб, які беруть участь у справі. Він не діє від імені довірителя. Від імені довірителя діє представник. Його дії породжують і змінюють або припиняють цивільні і цивільні процесуальні права й обов'язки довірителя, якщо інше не вказане в довіреності (ч. 2 ст. 44 ЦПК). Крім того, в ст. 56 ЦПК не вказано, які документи повинні засвідчувати повноваження особи, що надає правову допомогу. Навряд чи також можна погодитися із твердженням Я. П. Зейкана, згідно з яким з погляду оподаткування адвокати і представники, які ведуть юридичну практику, відрізняються від інших представників тим, що за свої послуги і надання правової допомоги вони отримують відповідну винагороду. При цьому Я. П. Зейкан посилається на ст. 84 ЦПК . Проте ч. 1 ст. 59 Конституції передбачає, що в передбачених законом випадках правова допомога надається безоплатно. Аналогічний висновок випливає із змісту ч. 1 ст. 84 ЦПК.