1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Коментар:
Відповідно до статті, що коментується, заява про видачу судового наказу має бути подана відповідно до загальних правил підсудності, встановлених ЦПК.
Слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності. Підвідомчість — це повноваження різних юрисдикційних органів по розгляду і вирішенню різних юридичних справ залежно від їх компетенції і властивості справи.
Підсудність — це вид підвідомчості. Вона може бути охарактеризована як правовий інститут, тобто сукупність правових норм, що регулюють процесу-альні правовідносини, пов'язані з розподілом справ між судами першої інстанції залежно від характеру справи і території, на яку поширюється компетенція суду, що розглядає дану справу. Під підсудністю як властивістю справи розуміється характер, властивість справи, яку розглядає суд першої інстанції залежно від території, на яку поширюється його компетенція. За чинним ЦПК України існує лише територіальна та функціональна підсудність . Заява про видачу судового наказу може бути подана до певного суду першої інстанції залежно від змісту вимоги і компетенції суду. Чинним ЦПК встановлено декілька видів територіальної підсудності, зокрема загальна підсудність за місцем проживання відповідача (ст. 109 ЦПК); альтернативна підсудність — підсудність справ за вибором позивача (ст. 110 ЦПК); договірна підсудність (ст. 112 ЦПК); підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою (ст. 113 ЦПК); виключна підсудність (ст. 114 ЦПК) та інші види підсудності (див. коментар до статей 107—114 ЦПК).
Підсудність заяви про видачу судового наказу залежить від характеру вимог, за яких може бути виданий судовий наказ. Якщо вимога ґрунтується на право- чині, вчиненому у письмовій формі (ст. 96 ЦПК), то ця вимога розглядається за правилами загальної підсудності (див. коментар до ст. 109 ЦПК). Вимога про видачу судового наказу на підставі письмового правочину пред'являється до фізичної особи — боржника за місцем її проживання. Згідно з ст. З Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11 грудня 2003 р. слід розрізняти місце перебування особи — адміністративно- територіальну одиницю, на території якої особа проживає менше шести місяців на рік і місце проживання особи — адміністративну одиницю, на території якої проживає особа (в даному випадку боржник) більше шести місяців на рік.
Якщо боржником є юридична особа, то заява про видачу судового наказу пред'являється до суду за місцем його знаходження. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК місцезнаходження юридичної особи визначається його місцем реєстрації, якщо інше не встановлене законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в його установчому документі.
Якщо заявлена вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати, то ця вимога розглядається за правилами альтернативної підсудності (див. коментар до ч. 1 ст. 110 ЦПК). Вимога про компенсацію витрат по розшуку боржника, дитини (ст. 96 ЦПК) також розглядається за правилами альтернативної підсудності (ч. 9 ст. 110 ЦПК). Вимога про компенсацію витрат по розшуку транспортних засобів боржника розглядається за правилами загальної підсудності (див. коментар до ст. 109 ЦПК).