В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Повернення заяви у випадку, встановленому частиною другою статті 121 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

2. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.



Коментар:

У разі неналежного оформлення заяви про видачу судового наказу до неї застосовуються наслідки, вказані в ст. 121 ЦПК. При цьому треба врахувати особливості подання і розгляду заяви про видачу судового наказу, тобто якщо заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 98 ЦПК про форму і зміст заяви про видачу судового наказу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви про видачу судового наказу без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо заявник відповідно до визначеного судом строку виконає вказані судом вимоги, то заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Крім того, заява про видачу судового наказу повертається заявникові, якщо заява подана недієздатною особою; заява від імені заявника подана особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна даному суду. Про повернення заяви суд постановляє ухвалу.

Ухвала суду про відмову в прийнятті заяви про видачу судового наказу за-явникові може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК) і у випадку, якщо апеляційний суд відхилить апеляційну скаргу і залишить вказану ухвалу без змін (п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК), ухвала суду першої інстанції про повернення заяви і ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду першої інстанції без змін можуть бути оскаржені в касаційному порядку (ч. 1 ст. 324 ЦПК).

Заявниками про видачу судового наказу можуть бути фізичні і юридичні особи, які є кредиторами по вимогах, на підставі яких може бути виданий судовий наказ. Заявником про видачу судового наказу може бути також прокурор, якщо кредитором щодо вказаних вимог є держава (наприклад, щодо вимоги, заснованій на правочині, здійсненому у письмовій формі, або щодо вимог про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника або транспортних засобів боржника), а також, якщо кредиторами по вказаних у ст. 96 ЦПК вимогах є громадяни, які внаслідок своєї неспроможності через фізичний або матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно не можуть реалізувати свої процесуальні повноваження1 (ч. З ст. 36і Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 р. зі змінами від 17 грудня 2004 р.).

Повернення заяви про видачу судового наказу у випадку, встановленому ч. 2 ст. 121 ЦПК (див. коментар до ч. 2 ст. 121 ЦПК), не є перешкодою для по-вторного звернення з такою ж заявою після усунення її недоліків. Коли заява про видачу судового наказу подана недієздатною особою, коли заява подана від імені заявника особою, яка не має повноважень на подання заяви, і заява повернена, можна повторно подати заяву, якщо припинять своє існування обставини, що стали підставою для повернення заяви (пункти 1—4 ч. З ст. 121 ЦПК), тобто недієздатна особа, яка була заявником, буде визнана судом дієздатною (ч. 1 ст. 241 ЦПК), або коли особа, яка подала заяву від імені заявника, отримала повноваження на подання заяви.

Відмова в прийнятті заяви на підставах, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 100 ЦПК, робить неможливим повторне звернення з такою ж заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 коментованої статті).