1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.2. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.
4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
5. Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.
Коментар:
Висновок експерта — це висновки і обґрунтовані відповіді про наявність обставин, отриманих в результаті дослідження, проведеного експертом на основі матеріалів справи із поставлених судом питань, що вимагають застосування спеціальних знань (див. коментар до ст. 66 ЦПК).
Стаття 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р.1 містить поняття судової експертизи — «Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства».
Згідно з ч. 1 статті, що коментується, суб'єктом експертизи є особи, які во-лодіють спеціальними знаннями у галузі науки, техніки, мистецтва і літератури або ремесла, що залучаються судом до участі в процесі для надання свого висновку з питань, що вимагають спеціальних знань. Як експерти можуть залучатися особи, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу» і внесені до Державного реєстру атестованих ек-спертів.
Судовим доказом є не експертиза як спосіб дослідження інформації про фактичні обставини, а висновок експерта, сформований на основі проведення експертизи.
Згідно з ч. 2 статті, що коментується, якщо сторони домовилися про залу-чення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.
Відповідно до ч. З статті, що коментується, особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 4 статті, що коментується, особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу.
Згідно з ч. 5 статті, що коментується, якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керо-ваної ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі по-треби замінювати виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи.
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи і відомчі служби. До них відносяться: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.
Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур і громадян (статті 7 і 9 Закону України «Про судову експертизу»).
Як було відмічено, судовими експертами можуть бути особи, які володіють необхідними знаннями для надання висновку з досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, провідні судові експерти, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку і атестацію як судові експерти певної спеціальності.
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість (статті 10 і 11 Закону України «Про судову експертизу»).
Експерт не може брати участь у розгляді справи, підлягає відводу якщо:
— під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового за-сідання;
— він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
— він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
— якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупе-редженості (див. коментар до ч. 1 ст. 20 ЦПК).
Крім того, експерт не може брати участь у розгляді справи, якщо:
— він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;
— з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань (ч. 2 ст. 22 ЦПК).
За наявності підстав, вказаних в статтях 20 і 22 ЦПК експерт зобов'язаний заявити самовідвід. За цими самими підставами експерту може бути заявлений відвід особами, які беруть участь у справі (див. коментар до статей 20,22 і частин 1 і 2 ст. 23 ЦПК).