1. Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду.2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання.
3. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
4. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
5. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.
6. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
7. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.
Коментар:
Згідно з ч. 1 статті, що коментується, експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду.
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за за-явою осіб, які беруть участь у справі або з власної ініціативи запропонувати екс-перту дати усне пояснення. Усне пояснення заноситься в журнал судового за-сідання. Як випливає із змісту ч. 2 статті, що коментується, висновок експерта є змішаним видом доказів (див. коментар до статей 62,63,64,65 ЦПК). Джерелом відомостей є суб'єкт (експерт), свій висновок він дає у письмовій формі. Проте суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за власною ініціати-вою запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Письмовий або усний висновок експерта заснований на дослідженні доказів, зокрема пись-мових або речових. Експерт може дати висновок про психічний стан особи, при розгляді судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви-знанні фізичної особи недієздатною і поновленні цивільної дієздатності фізичної особи. У висновку детально викладається весь хід проведених експертом до-сліджень, зроблені у результаті них висновки і обґрунтовані відповіді на по-ставлені судом питання.
Згідно з ч. З статті, що коментується, у висновку експерта повинно бути за-значено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті них висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.
Згідно з ч. 4 статті, що коментується, у висновку експерта обов'язково по-винно бути вказано, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання по-кладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 5. статті, що коментується, якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.
Відповідно до ч. б статті, що коментується, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК.
Згідно з ч. 7 статті, що коментується, незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.
Висновок експерта оголошується в судовому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначена експертиза, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотаннями обох сторін, першим ставлять питання експертові позивач і його представник.
Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи (див. коментар до ст. 189 ЦПК).
Фактичні дані, встановлені у висновку експерта, перевіряються і оцінюються судом, як і всякий інший доказ у справі. Рішення не може бути винесене на підставі висновку експерта, що суперечить достовірно встановленим доказам.
Для з'ясування обґрунтованості фактів, встановлених у висновку експерта, суд повинен проаналізувати весь хід експертного дослідження.
Після перевірки обґрунтованості висновку експерта суд повинен перевірити достовірність факту, встановленого експертом, шляхом його зіставлення з іншими доказами в їх сукупності.
Незгода суду з висновком експерта повинна бути відображена у рішенні, в якому наводяться мотиви їх відмови у прийнятті (див. коментар до ч. 4 ст. 212 ЦПК).