1. Позое забезпечується:1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином.
5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.
Коментар:
Частина 1 статті, що коментується, містить перелік видів забезпечення по-зову.
Належність і допустимість застосування виду забезпечення, вказаного за-явником, визначається залежно від багатьох обставин, з яких умовно можна виділити три групи: а) характер обставин конкретної справи; б) природа спірних правовідносин; в) обумовленість правового статусу осіб, які беруть участь у справі.
Деякі законодавчі акти можуть встановлювати специфічні види забезпечення позову, які конкретизують загальні положення цивільного процесуального законодавства спеціально для даного різновиду правовідносин і можуть застосовуватися в особливому порядку. Так, ст. 35 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11.07.2001 р. передбачає, що до завершення розгляду справи по суті суддя має право постановити ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до ухвалення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України, використання, транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів1.
Найбільш поширеним видом забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 статті, що коментується).
Арешт майна полягає в його описі і оголошенні заборони на його відчуження. Порядок накладення арешту детально регламентований статтями 55—59 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.2.
Стаття, що коментується, не містить чіткого переліку підстав, з яких суд застосовує той або інший вид забезпечення позову. Вибір виду забезпечення позову залежить від характеру заявленої вимоги.
Згідно з ч. 2 статті, що коментується, закон передбачає можливість кількох видів забезпечення позову (наприклад, накладення арешту на майно і на заробітну плату відповідача).
Для захисту прав відповідача ч. З статті, що коментується, вводить обме-ження допустимих видів забезпечення позову — вони мають бути співмірни- ми із заявленими позивачем вимогами. Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. вказує, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.