1. За умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. ч2. Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцепроживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку — до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.
Коментар:
Законом України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р. № 14892 із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 9 грудня 2003 р. № 1364, установлені умови розгляду в судовому порядку заяв про відмову особі в примусовій психіатричній допомозі. Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає презумпцію психічного здоров'я. Відпо-відно до зазначеної статті: «Кожна особа вважається такою, яка не має пси-хічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на під-ставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України». З огляду на це, за загальним правилом психіатрична допомога надається при добровільному зверненні особи або з її згоди. Вона може здійснюватись шляхом амбулаторної психіатричної допомоги у вигляді консультативної лікувальної допомоги, або диспансерного догляду, або госпіталізації до психіатричного стаціонару. Стаття, що коментується, визначає підсудність справ про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку. Заявником про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути лікар-психіатр. Лікар-психіатр може просити суд ухвалити рішення про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку. Відповідно до ч. З ст. 11 Закону України
«Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу. Відповідно до ч. 2 ст. 12 зазначеного Закону амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається в примусовому порядку за рішенням суду. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу. Заявником про надання особі примусової психіатричної допомоги може бути представник психіатричного закладу. Представник психіатричного закладу може просити суд про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу і про продовження такої госпіталізації. Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, заява лікаря-психіатра подається до суду за місцем проживання особи, якій має бути надана психіатрична допомога в примусовому порядку, а заява представника психіатричного закладу подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. Відповідно до п. З Закону України від 11 грудня 2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»1 слід розрізняти місце перебування особи — адміністративна територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік і місце проживання особи — адміністративна територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Відповідно до ст. 93 ЦК місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезна-ходження юридичної особи зазначається в її установчому документі.
Розгляд судом заяви про надання особі психіатричної допомоги в приму-совому порядку здійснюється з метою охорони прав та інтересів самої особи, яка потребує надання психіатричної допомоги, а також прав та інтересів осіб, які її оточують.
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, заява про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку або про припинення госпіталізації осіб у примусовому порядку в психіатричному закладі може бути подана особою, якій надається в примусовому порядку психіатрична допомога, або її законним представником. Заява про припинення амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога, а заява про припинення госпіталізації особи в психіатричному закладі — до суду за місцем знаходження психіатричного закладу.
Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в приму-совому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації. Наведене по-ложення ч. З ст. 18 Закону України «Про психіатричну допомогу» в певній частині суперечить змісту ч. 2 ст. 279 і ч. 2 ст. 281 ЦПК. Вбачається, що якщо за рішенням суду було проведено примусову госпіталізацію особи, яка по-требує психіатричної допомоги, то вона може бути припинена тільки за рішенням суду.
Однією з підстав для рішення суду про припинення примусової госпі-талізації особи, яка потребує психіатричної допомоги, може бути рішення комісії лікарів-психіатрів.