1. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Коментар:
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до повноважень, які має апеляційний суд, він зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення або змінити рішення суду першої інстанції, якщо воно є необгрунтованим або незаконним. Відповідно до статті, що коментується, необгрунтованим є рішення суду першої інстанції, якщо має місце:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно за-стосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовід-носини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч. З статті, що коментується, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Наприклад, якщо суд першої інстанції розглянув справу, відповідачем у якій була недієздатна особа, за відсутності її законного представника (див. коментар до ст. 38 ЦПК) і це призвело до неправильного вирішення справи, оскільки недієздатна особа не може самостійно здійснювати свої цивільні процесуальні права і обов'язки (див. коментар до ст. 29 ЦПК), а отже, ця особа не могла самостійно захищати свої права та інтереси.
Відповідно до статті, що коментується, апеляційний суд має право і зобо-в'язаний не лише скасувати рішення суду першої інстанції, а й змінити його. Однак у статті, що коментується, не зазначені підстави для зміни рішення суду першої інстанції. Слід погодитись з думкою В. І. Тертишнікова, який вважає, що зміна рішення суду першої інстанції необхідна тоді, коли порушення норм матеріального і процесуального права не вплинули на головний висновок суду першої інстанції про права та обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (збільшення або зменшення розміру стягнення, зміна виду цивільно-правової відповідальності, виправлення неточностей тощо). В противному разі рішення буде не зміненим, а новим . Так, у справі про стягнення моральної шкоди у зв'язку з порушенням двома відповідачами права власності на житловий будинок, який належить позивачу (ст. 23 ЦК), суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду в рівних частках. На це рішення суду першої інстанції було подано апеляційні скарги відповідача та позивача. Відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції. Позивач просив змінити рішення першої інстанції і стягнути з відповідачів, на підставі ст. 1190 ЦК, завдану моральну шкоду не в часткову відношенні, а солідарно. Апеляційний суд погодився з доводами позивача і змінив рішення суду про вид відповідальності, стягнувши з відповідачів завдану моральну шкоду солідарно.