Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність за-кону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Коментар:
Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, підстави для перегляду за но-вовиявленими обставинами рішення, ухвали суду чи судового наказу, що на-брали законної сили, зазначені в пунктах 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК або такі:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Як було зазначено, судові рішення, ухвали і судовий наказ, які набрали за-конної сили, можуть бути переглянути за нововиявленими обставинами і без перегляду їх в апеляційному порядку, якщо минули строки апеляційного оскарження і вони набрали законної сили (ч. 1, 2 ст. 294 і ч. 1 ст. 223 ЦПК).
Для підстави перегляду судових рішень, ухвал і судового наказу, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами характерні такі спільні ознаки: це мають бути, як зазначено в п. 1 ч. 2 статті, що коментується, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявнику, а отже, і суду. Це мають бути, як було сказано, істотні для справи обставини, тобто такі обставини, які, якщо б були відомі суду при розгляді справи, то суд ухвалив би принципово інше рішення. В літературі як приклад істотних для справи обставин наводять приклад поділу в судовому порядку спадщини між спадкоємцями однієї черги, на користь одного з яких було залишено заповіт, але він не знав про це і дізнався тільки після набрання рішення про поділ спадщини законної сили . В цьому випадку спадкоємець, на користь якого було складено заповіт, має право на перегляд рішення про поділ спадщини, яке набрало законної сили, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК.
Нововиявлені обставини — це юридичні факти, які існували в момент ви-рішення справи. Обставини, які виникли після ухвалення судового рішення, ухвали або судового наказу, не належать до нововиявлених обставин. Це мають бути нові обставини, факти, а не нові докази. Це мають бути обставини, які існували в момент ухвалення рішення, постановлення ухвали, але не були відомі суду. Вони стали відомі заявнику, третім особам, після набрання рішенням законної сили. Якщо обставини виникли або змінились після набрання рішенням, ухвалою чи судовим наказом законної сили, то можна пред'явити новий позов, оскільки в цьому випадку будуть нові підстави позову, тобто не буде тотожності розгляду справи і нового позову. Ці ознаки характерні для всіх чотирьох підстав перегляду рішень, ухвал і судового наказу, які набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами, а не тільки для першої підстави.
Другою підставою для перегляду судових рішень, ухвал і судового наказу, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення. Вирок суду, який набрав законної сили, має бути винесений після набрання судовими рішеннями, ухвалами і судовими наказами, які підлягають перегляду за нововиявленими обставинами, законної сили. Якщо приговор суду набрав законної сили до набрання законної сили судовими рішеннями, ухвалами і судовими наказами, то останні можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, оскільки вони є незаконними і необгрунтованими, якщо не минули строки апеляційного оскарження (ч. 1 і ч. 2 ст. 294 ЦПК). Якщо ж зазначені судові рішення, ухвали і судовий наказ набрали законної сили, вони можуть бути переглянуті в касаційному порядку за умови, що вони були переглянуті в апеляційному порядку і не минув строк касаційного оскарження (ч. 1 ст. 325 ЦПК).
У випадках, коли щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження в кримінальній справі не може бути завершено постановлен- ням вироку (після закінчення строку давності, у зв'язку з амністією, помилуванням, недосягненням віку кримінальної відповідальної; у зв'язку зі смертю) суд відповідно до ч. 2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 р. «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили», зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 1998 р., суд для підтвердження зазначених злочинних дій може взяти до уваги постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства.
Як було сказано, наступною підставою для перегляду судових рішень, ухвал, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для перегляду судового рішення або ухвали, що підлягають перегляду. Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тобто мають преюдиціальне значення (див. коментар до ст. 61 ЦПК). Тому скасування судових рішень, які набрали законної сили, що стало підставою для ухвалення судового рішення чи ухвали є підставою для перегляду зазначених рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами. Наприклад, подружжя всиновило дитину. Через деякий час вони розірвали шлюб і за рішенням суду з одного з подружжя стягнули аліменти на утримання дитини. Потім усиновлення було визнано недійсним, оскільки було встановлено, що воно було здійснено без згоди одного з батьків дитини (ч. 1 ст. 236 СК), якщо без згоди батьків не можна усиновити дитину (ст. 219 СК). В цьому випадку колишній усиновитель, який зобов'язаний платити аліменти, має право на перегляд рішення про стягнення з нього аліментів, яке набрало законної сили, відповідно до п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК.
Ще однією підставою для перегляду судових рішень і ухвал за нововияв-леними обставинами, які набрали законної сили, є встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта або їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Встановлення наведеної підстави для перегляду судових рішень, ухвал за нововиявленими обставинами, які набрали законної сили, пояснюється тим, що Конституція України має вищу юридичну силу.
Закони та інші нормативні акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. З ст. 8 Конституції України).
Необхідність при розгляді судами конкретних справ оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію як акт прямої дії, була підкреслена в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя». Для перегляду судового рішення або ухвали за нововиявленими обставинами, які набрали законної сили, чи іншого правового акта, застосованого судом при вирішенні справи, має бути встановлена Конституційним Судом України після набрання сили зазначеним рішенням чи ухвалою, якщо вони ще не виконані. Якщо неконституційність закону чи іншого правового акта, застосованого судом при вирішенні справи, встановлена Конституційним Судом України, і це судове рішення або ухвала постановлене на підставі встановленого Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта, ухвалено відповідне рішення Конституційного Суду України і зазначені рішення, ухвали не набрали законної сили, вони можуть бути переглянуті в апеляційному порядку за умови, що не минули строки апеляційного оскарження (див. коментар до ч. 1 ст. 294 ЦПК).
Якщо ж зазначене судове рішення або ухвалу було постановлене після встановленого Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта або їх окремого положення і це судове рішення ухвалене на підставі цього акта, закону, іншого правового або їх окремого положення і набрало законної сили, то вони можуть бути переглянуті в касаційному порядку, якщо вони були переглянуті в апеляційному порядку і не минув строк на касаційне оскарження (див. коментар до ч. 1 ст. 324 і ч. 1 ст. 325 ЦПК).
Наприклад, Рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 2004 р. № 14 р/п 2004 визнано таким, що не відповідає Конституції України (некон-ституційним) положення абзацу другого частини першої статті 39 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2004 р. № 2984-ІІІ, відповідно до якого максимальний вік кандидата на посаду керівника навчального закладу третього чи четвертого рівня акредитації не може перевищувати шістдесяти п'яти років. Якщо суд не задовольнив скаргу кандидата на посаду керівника навчального закладу про відмову в прийнятті його заяви на заміщення посади керівника навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації на тій підставі, що він старший шістдесяти п'яти років і таке рішення суду було постановлено до рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 р. і воно набрало законної сили, то воно підлягає перегляду за нововиявленими обставинами (п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК). Якщо зазначене судове рішення було постановлено після рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 р., то воно може бути переглянуто в апеляційному порядку, якщо воно не набрало законної сили і не минули строки апеляційного оскарження. Якщо зазначене рішення було ухвалене після рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 р. і воно набрало законної сили, то воно може бути переглянуто в касаційному порядку* якщо воно було переглянуто в апеляційному порядку і не минув строк касаційного оскарження (ч. 1 ст. 324 і ч. 1 ст. 325 ЦПК).