1. У судовому наказі зазначаються:1) дата видачі наказу;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;
3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місце-знаходження;
4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги;
5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником, яке майно присуджено та його вартість;
6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
2. Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.
Коментар:
Відповідно до ст. 95 ЦПК судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, вста-новленим Законом України «Про виконавче провадження». Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.
Судовий наказ, як і судове рішення, є підсумковим актом суду першої інстанції, який ухвалюється судом в порядку цивільного судочинства. Він має бути законним і обгрунтованим. Вимоги, на підставі яких видається судовий наказ, повинні мати формально беззаперечний характер (див. коментар до ст. 96 ЦПК). Тому судовий наказ ухвалюється без проведення судового засідання і виклику стягувача та боржника. У змісті судового наказу можна виокремити вступну частину (пункти 1, 2, 3 ч. 1 коментованої статті); мотивувальну (п. 4 ч. 1 коментованої статті) и резолютивну частину (пункти 5 і 6 ч. 1 коментованої статті). У змісті судового наказу немає описової частини.
Згідно з ст. 95 ЦПК судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
В. І. Тертишников вважає, що судовий наказ — це не судове рішення, а ви-конавчий документ . Однако це твердження суперечить змісту ч. 1 ст. 95 ЦПК, котра передбачає, что судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. У змісті судового наказу, як було відзначено, слід розрізняти вступну частину (пункти 1,2, ч. 1 даної статті); мотивувальну частину (п. З ч. 1 даної статті) та резолютивну частину (пункти 5 і 6). Разом з тим згідно з ч. 2 даної статті судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, судовому наказу притаманні риси як судового рішення (див. коментар до ч. 1 ст. 95 ЦПК), так і виконавчого документа.
Він складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.
Судовий наказ, як було відзначено, видається за спрощеними правилами цивільного судочинства без розгляду справи по суті, без заслуховування думки сторін.
У разі ненадходження заяви від боржника протягом трьох днів після за-кінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягу- вачеві для пред'явлення до виконання.
Згідно з ст. 105 ЦПК судовий наказ набирає законної сили і набуває влас-тивості здійсненності після закінчення встановленого законом строку для подання боржником заяви проти виконання наказу. Такой строк у ст. 105 ЦПК встановлений після закінчення трьох днів строку на її подання. Для набрання судовим наказом законної сили необхідно також, щоб у суду були дані про отримання боржником копії судового наказу.
Після набрання судовим наказом законної сили суд відповідно до ст. 105 ЦПК видає його стягувачеві для пред'явлення до примусового виконання.
У змісті судового наказу можна розрізнити, на відміну від змісту судового рішення, не чотири частини: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну (див. коментар до ст. 215 ЦПК), а три частини: вступну, мотивувальну і резо-лютивну. У вступній частині мають бути зазначені реквізити, передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 1 статті, що коментується, а саме: дата видачі наказу; най-менування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнахо-дження.
Мотивувальна частина судового наказу повинна передбачати правочин, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги стягувача. У ре-золютивній частині судового наказу має бути зазначена: сума грошових коштів, що підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо про такий повідомлено заявником, яке майно прису- джено та його вартість; сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Судовий наказ виноситься судом першої інстанції відповідно до правил про підсудність (див. коментар до ст. 97 ЦПК) у спрощеній процедурі без судового засідання і виклику стягувача і боржника для заслуховування їх пояснень (ч. 2 ст. 102 ЦПК).