1. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:1) стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць;
2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, — у межах суми стягнення за один місяць;
4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
2. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 і 3 частини першої цієї статті.
Коментар:
За загальним правилом, установленим у ст. 214 ЦПК, питання про негайне виконання рішення судом вирішується судом при ухваленні рішення, про що в його резолютивній частині обов'язково має міститись вказівка.
У разі якщо суд, який ухвалив рішення, не допустив негайного його вико-нання, то згідно зі ст. 220 ЦПК суд може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до завершення строку на його виконання. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність у судовому засіданні не є обов'язковою.
У статті, що коментується, встановлено вичерпний перелік судових рішень, які підлягають обов'язковому негайному виконанню.
Правові норми інституту негайного виконання рішень судів покликані за-безпечити реальний та ефективний захист по-справжньому важливих су-б'єктивних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, а також держави.
Особливість негайного виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості виконання не з моменту набрання ним законної сили, а негайно, після його оголошення в судовому засіданні.
Отже, після оголошення рішення в судовому засіданні в резолютивній частини якого міститься вказівка про його негайне виконання, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, суд зобов'язаний видати виконавчий лист, який відповідно до ст. З Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, з яким заявник може звернутись до органів державної виконавчої служби з метою відкриття виконавчого провадження.
У разі якщо рішення суду підлягає негайному виконанню, державний ви-конавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчих документів і проводить відповідні виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 4 ст. 25 Закону).
У примусовому порядку органами державної виконавчої служби підлягають негайному виконанню: рішення судів у справах позовного провадження про стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць; про присудження працівнику заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; про відшкоду-вання шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи — в межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Негайне виконання рішення в одній з категорій справ окремого провадження — про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб — полягає в тому, що копії рішення суд направляє банку, який обслуговує юридичну або фізичну особу для його виконання, до набрання рішенням законної сили, а також заявнику та особі, щодо якої надається інформація.
Частина друга статті, що коментується, містить правило, згідно з яким суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні аліментів, працівнику — виплати заробітної плати, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я або смертю фізичної особи.