1. Питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.2. Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Коментар:
Загальні правила звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника містяться в нормах глави 5 Закону України «Про виконавче про-вадження». Так, згідно з ч. 2 ст. 50 зазначеного Закону, стягнення за виконав-чими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Встановлення в законі зазначеного правила пояснюється передусім тим, що грошові кошти є найбільш високоліквідним видом майна, своєчасне звернення стягнення на яке гарантує повне виконання рішення в майнових відносинах.
Разом із тим, у Законі України «Про виконавче провадження» містяться і правила звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб. Так, відповідно до ч. 5 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» на належні боржнику від інших осіб кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду у встановленому цим Законом порядку.
Тому положення, викладені в частині першій статті, що коментується, спрямовані передусім на реалізацію вказівок, що містяться в ч. 5 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження». Причому питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб кошти, що знаходяться на ра-хунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, вирішується судом за поданням державного виконавця, узгодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, не тільки у зв'язку з виконанням рішень судів, а й рішень інших органів (посадових осіб).
У такому ж порядку вирішується і питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, але тільки у випадках виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема виконавчого надпису нотаріуса, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого мита тощо.
Зазначене положення ч. 1 ст. 377 ЦПК направлене на реалізацію вказівок, які містяться в ст. 1041 ЦК України про те, що банк може списати грошові кошти клієнта (боржника) тільки на підставі його розпорядження, а також на підставі рішення суду і у випадках, установлених договором між банком і клієнтом.
Таким чином, у випадку якщо державним виконавцем здійснюються виконавчі дії щодо виконання виконавчого документа, виданого не судом, а іншим органом (посадовою особою), то він не вправі звернути стягнення на грошові кошти боржника, які знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових закладів без дотримання вимог, встановлених ст. 377 ЦПК.
Подання державного виконавця про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, суд розглядає негайно з обов'язковою участю державного виконавця без виклику або повідомлення сторін (стягувача і боржника) та інших заінтересованих осіб.
За результатами розгляду подання державного виконавця суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі п. 24 ч. 1 ст. 293 ЦПК.