1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи держав- ної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.2. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа дер- жавної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.
3. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.
Коментар:
У статті, що коментується, регламентовано процесуальний порядок розгляду скарги заінтересованої особи на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, якщо ними порушено права та свободи заявника.
За загальним правилом, така скарга розглядається судом у десятиденний строк у судовому засіданні з участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується (в тому числі начальника відділу державної виконавчої служби — у разі відмови в задоволенні заяви про відвід державного виконавця).
Як зазначається в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», десятиденний строк має обчислюватись з дня, наступного після завершення підготовки справи до судового розгляду .
Разом із тим, якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитись до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто з участю їх представників.
У зв'язку з розглядом судами справ за скаргами сторін (стягувача і боржника), інших учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до про-ведення виконавчих дій на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців або інших посадових осіб державної виконавчої служби, постає необхідність вирішення судами питань про розподіл обов'язків з доведення юридичних фактів, які входять до предмета доказування у справах даної категорії.
Обов'язки заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби з доказування юридичних фактів, які входять до предмета доказування у справах даної категорії, розподіляються відповідно до правил, установлених у ст. 60 ЦПК, оскільки згідно з ч. 2 ст. 15 ЦПК розгляд справ зазначеної категорії здійснюється за правилами цивільного судочинства. Тому заявник, який звертається до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби, зобов'язаний доказувати факт порушення закону, внаслідок чого порушено його права та свободи у виконавчому провадженні, тоді як державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби зобов'язана доказувати законність рішення, здійснення або не здійснення певних виконавчих дій в процесі виконавчого провадження.
З метою захисту прав заявників — сторін та інших учасників виконавчого провадження, а також осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, в ч. З ст. 386 ЦПК міститься правило, згідно з яким, якщо суд установить, що особа, рішення, дія або бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої входить вирішення питання про усунення порушення прав або свобод заявника.