1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:1) ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
5) документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);
6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, стягу- вачеві (або його представникові).
Коментар:
В статті, що коментується, встановлені вимоги, які висуваються до форми та змісту клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається в письмовій формі і повинно обов'язково містити відомості, перелічені в пунктах 1—3 ч. 1 ст. 394 ЦПК. Відсутність хоча б однієї з цих відомостей означає, що клопотання повинно бути залишено без розгляду, про що суд постановляє ухвалу.
Разом із тим, не викликає сумнівів, що в зазначеному клопотанні має міс-титись вказівка і на найменування суду, до якого воно подається. Крім того, в клопотанні можуть бути зазначені й інші відомості, які, на думку особи, яка подає клопотання, сприятимуть правильному й своєчасному його вирішенню, в тому числі номера телефонів, факсів, адреса електронної пошти тощо.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тому суддя, вирішуючи питання про прийняття клопотання, повинен з'ясувати питання про те, чи немає відповідного міжнародного договору. У разі якщо такий договір є, то перелік документів, які долучаються до клопотання, слід визначати виходячи з норм міжнародного договору.
У разі якщо міжнародним договором не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, то необхідно долучати до нього документи, перелічені в пунктах 1—6 ч. З ст. 394 ЦПК.
Доцільність правила, встановленого в ч. 4 ст. 394 ЦПК, викликає певні за-перечення. Як відомо, клопотання про визнання і виконання рішень іноземних судів, які підлягають примусовому виконанню в Україні, розглядаються судами згідно з ч. 2 ст. 15 ЦПК, за правилами цивільного судочинства. Тому, використовуючи за аналогією положення ч. 1 ст. 121 ЦПК, суддя, установивши, що клопотання подано без дотримання вимог, викладених у частинах 1—3 ст. 394 ЦПК, зобов'язаний постановити ухвалу, в якій зазначає підставу залишення клопотання без руху, про що повідомляє стягувача і надає йому строк для усунення недоліків. І тільки після здійснення зазначених процесуальних дій наступають правові наслідки, передбачені в частинах 2—5 ст. 121 ЦПК. Тому в разі виявлення суддею в клопотанні і документах, долучених до нього, таких недоліків, які за своїм характером є такими, що їх можна усунути, доцільним було б установлення правила, аналогічного тому, що міститься в ч. 1 ст. 121 ЦПК.
Однак у ч. 4 ст. 394 ЦПК установлено правило, згідно з яким суд, устано-вивши, що клопотання і долучені до нього документи не оформлені відповідно до вимог, передбачених даною главою, або до клопотання не долучені всі перелічені документи, залишає його без розгляду і повертає клопотання разом із долученими до нього документами стягувачу (або його представнику).