1. Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
3. За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
6. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.
7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Коментар:
У статті, що коментується, регламентовано порядок здійснення судом, стягувачем, боржником та іншими заінтересованими особами процесуальних дій після надходження до суду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Насамперед суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду і пропонує йому в місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
Після спливу зазначеного місячного строку, незалежно від того, чи були надані до суду боржником заперечення проти клопотання в письмовій формі, чи він відмовився від їх подачі, чи взагалі їх не подав, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються в письмовій формі, не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Разом із тим, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду клопотання стягувач або боржник можуть звернутись до суду із заявою про перенесення часу розгляду клопотання. Суд перевіряє обставини і докази, на які стягувач або боржник посилаються у своїй заяві і, в разі встановлення поважних причин, постановляє мотивовану ухвалу про перенесення часу розгляду клопотання, про що повідомляє сторони. У разі ж визнання заяви стягувача або боржника про час перенесення розгляду клопотання необгрунтованою суд постановляє мотивовану ухвалу про відмову в задоволенні такої заяви.
Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. При цьому розгляд клопотання проводиться відповідно до вимог норм ЦПК про усність, гласність і безпосередність, диспозитивність, змагальність, рівноправ'я сторін, а також з дотриманням вимог закону про мову, якою здійснюється цивільне судочинство.
Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Аналіз змісту ч. 6 ст. 395 ЦПК свідчить про те, що для розгляду судом кло-потання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду законом установлено спрощений процесуальний порядок. Однак, враховуючи ту обставину, що відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається за правилами цивільного судочинства, слід визнати, що судовий розгляд його має проводитись відповідно до правил, установлених нормами глави 4 розділу З ЦПК (з урахуванням особливостей вимог і без судових дебатів), а також нормами глав 5—8 розділу З ЦПК.
За загальним правилом, клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд розглядає у визначених ним межах і не вправі входити в обговорення питання про правильність цих рішень по суті, вносити до останніх якісь зміни .
За результатами розгляду клопотання суд постановляє мотивовану ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання.
Ухвала суду постановляється як окремий процесуальний документ і за порядком постановлення, формою та змістом має відповідати вимогам статей 209 і 210 ЦПК.
Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.
У разі якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню, про що обов'язково зазначає в ухвалі.
У разі якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.