1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю асі Ьос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Коментар:
Відповідно до статті, що коментується, умовами визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню в Україні, є:
1) наявність міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) дія принципу взаємності за домовленістю асі Ьос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватись в Україні.
Таким чином, умови визнання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню в Україні, є такими само, як і умови визнання рішення іноземного суду, яке підлягає примусовому виконанню в Україні (див. коментар до ст. 390 ЦПК).
За загальним правилом, відповідно до міжнародних договорів України, рішення, які не підлягають примусовому виконанню (зокрема, про визнання прав, оголошення банкрутом, визнання недійсними певних актів, визнання, оспорювання чи позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу, вста-новлення фактів, які мають юридичне значення, усиновлення, визнання гро-мадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим тощо), які ухвалені судом однієї з Договірних Сторін і набрали законної сили, визнаються на території інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови, що установою юстиції запитуваної Договірної Сторони раніше в цій справі не було ухвалено рішення, яке набрало законної сили, або якщо згідно з даним договором, а в непередбачених ним випадках — згідно з законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнано, справа не належить до виключної компетенції її установ юстиції (див. також коментар до ст. 390 ЦПК).