1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

3. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Стаття 105 СК назвала загальний порядок підвідомчості розірвання шлюбу і розмежувала розірвання шлюбу між судом і органом реєстрації актів цивільного стану.

Установлені правила, відповідно до яких шлюборозлучна справа органам РАЦС підвідомча за спільною заявою подружжя або одного з них, якщо при цьому:

а) у них відсутні неповнолітні діти;

При цьому немає значення, є суперечка про майно чи немає.

Шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо інший з подружжя:

а) визнаний в установленому законом порядку безвісно відсутнім;

б) визнаний в установленому законом порядку недієздатним унаслідок хронічного, стійкого психічного розладу;

в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі не менш як на три роки.

Перераховані обставини законодавець завжди відносив до виключних і надав зацікавленому подружжю можливість одержати розлучення в спрощеному порядку.

У статті 105 СК уперше визначені і процесуальні документи, які є завершальною ланкою в розірванні шлюбу — орган реєстрації зобов'язаний скласти актовий запис про розірвання шлюбу, видати свідоцтво про розірвання шлюбу і зареєструвати його У Книзі реєстрації розірвання шлюбу.

Суду підвідомчі суперечки про розірвання шлюбу за:

1. Спільною заявою подружжя. При цьому вони повинні за наявності неповнолітніх Дітей подати суду письмовий договір, в якому необхідно передбачити:

а) з ким будуть проживати діти;

б) хто і як буде забезпечувати умови їхнього життя;

в) розмір аліментів, періодичність платежів;

г) умови здійснення подружжям права на виховання дітей тощо.

2. За позовом одного з подружжя, за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей, за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.

Незважаючи на наявність такого чіткого розмежування підвідомчості суперечок про розлучення між судом і органом РАЦС, в судовій практиці зустрічаються випадки невірного розмежування питань підвідомчості шлюборозлучних справ.

Так, 3. звернулася до суду з позовом до З.К. про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що З.К. згоден на розлучення, неповнолітніх дітей у них немає, але відповідач відмовляється від подання заяви про розірвання шлюбу в органи РАЦС. Суд відмовив у відкритті провадження у справі на тих підставах, що така суперечка вирішується органами РАЦС (пункт 1 частини 2 статті 122 ЦПК, частина 1 статті 105 СК). Апеляційним судом така ухвала була скасована з посиланням на статтю 110 СК і на пункт 3 роз'яснення, даного Верховним Судом України в своїй постанові Л6 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі — постанова Пленуму ВС № 11 від 21.12.2007 р.).