1. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя:
1) визнаний безвісно відсутнім;
2) визнаний недієздатним.
2. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Комментарий:
Як бачимо із змісту статті 107 СК, допускається спрощений порядок розірвання шлюбу через органи РАЦС і за заявою одного з подружжя за певними умовами, які перелічені в цій статті.
У даному випадку не має значення, є неповнолітні діти у сторін чи немає, є майновий спір чи немає.
Якщо в раніше чинному КпШС 1969 р. необхідно було сповістити зацікавлених осіб про наявність заяви про розлучення, то тепер це не обов'язково.
Перераховані в статті 107 СК обставини законодавець завжди відносив до виключних, пільгових і надав зацікавленому подружжю можливість одержати розлучення у спрощеному вигляді.
Закон дає вичерпний перелік випадків, коли можливе розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя в адміністративному порядку і чітко сформулював їх підстави.
Але незважаючи на це деякі судді допускають помилки при визначенні підвідомчості справ. Наприклад, К. звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачкою К.Л. на тих підставах, що дружина страждає хронічним стійким психічним розладом і продовжувати з нею подружні відносини неможливо. Суддя відмовив відкривати провадження у справі і повернув заяву з посиланням на пункт перший частини першої статті 107 СК. Порушення закону суддею наявне. Тут суддя явно переплутав поняття психічного захворювання і недієздатності в зв'язку з таким захворюванням. Перше — критерій медичний, а друге — юридичний. Відмова у відкритті провадження у справі і повернення заяви на підставі статті 107 СК допустима, якщо відповідачка визнана в судовому порядку недієздатною внаслідок хронічного стійкого психічного розладу. Якщо ж вона хоча і психічно хвора, але не визнана недієздатною, справа за відсутності інших підстав для розлучення в адміністративному порядку підлягає розгляду в судовому порядку.
Іноді виникає ситуація, коли внаслідок відсутності протягом довгого часу відомості про громадянина важко встановити, живий він чи ні. Подібна ситуація викликає невизначеність і в подружніх правовідносинах. Формальне збереження шлюбу, при фактичному його припинені було б не тільки недоцільним, але і шкідливим. В усуненні такої невизначеності зацікавлений добросовісний із подружжя, який управляє майном, виховує дітей. Для усунення такої невизначеності в цивільних і сімейних правовідносинах право передбачає можливість визначення таких осіб безвісно відсутніми (стаття 43 ЦК).
Фізична особа може бути визначена судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Якщо відома дата, коли одержані останні відомості про відсутнього, річний строк обчислюється з наступного дня після одержання цих відомостей.
У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць Ш: перше січня наступного року.
Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не свідчить про припинення шлюбу між подружжям. Воно може бути лише підставою для розірвання шлюбу в порядку, передбаченому статтею 107 СК.
Відповідно до Цивільного кодексу України особа може бути визнана судом недієздатною.
Так, відповідно до статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Цивільний процесуальний кодекс України встановив, що ці справи розглядаються в порядку окремого провадження, і визначив Правила їх розгляду, передбачені статтями 234 - 241 ЦПК.
Таким чином, доказом, який підтверджує непідвідомчість справи, наприклад, у справі К. до К. Л. про розірвання шлюбу, суду було б достатньо рішення суду про визнання К. Л. недієздатною, позивач в цьому випадку як доказ надав би суду копію рішення і повідомив би адресу піклувальника недієздатної.
На випадок необхідності розірвання шлюбу в судовому порядку в зв'язку із засудженням другого з подружжя до позбавлення волі, другий з подружжя повинен надати як беззаперечний доказ копію вироку суду про засудження і повідомити його місце відбування покарання з тим, щоб він був сповіщений про день і час слухання справи, щоб він міг направити свого представника.
На практиці не виключена можливість, коли обидва з подружжя знаходиться в місцях позбавлення волі. Якщо вони обидва засуджені до позбавлення волі строком не менш як три роки, то кожний з них має право відносно один до одного поставити питання про розірвання шлюбу в судовому порядку за правилами окремого провадження (статті 234 — 235 ЦПК).
При визначенні підвідомчості справи, важливою умовою є встановлення не тільки факту засудження другого з подружжя до позбавлення волі, але і фактичного його знаходження в місцях позбавлення волі під час розірвання шлюбу, щоб він був сповіщений про розгляд справи.
Безперечно, якщо стане відомо, що до дня розірвання шлюбу в судовому порядку засуджений з подружжя звільнений з місць позбавлення волі, то в розгляді справи в порядку статті 234 ЦПК повинно бути відмовлено, у цьому випадку справа повинна розглядатися в порядку статей 109, 110 СК.
Дострокове звільнення з місць позбавлення волі: умовно у зв'язку з хворобою, у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання іншим, більш легким покаранням, — позбавляє другого з подружжя права на розгляд справи в окремому провадженні, оскільки з цього часу засуджений набуває волі.
Слід також пам'ятати, що ані виправні роботі, ані обмеження волі, ані тримання в дисциплінарному батальйоні (стаття 51 КК України) не відносяться до покарань, пов'язаних з позбавленням волі.
Таким чином, для розмежування підвідомчості справ про розірвання шлюбу важливо встановити:
а) види покарання;
б) фактичне знаходження в місцях позбавлення волі до моменту розгляду справи в суді.
Той з подружжя, який є засудженим, може вимагати розірвання шлюбу з підстав
свого засудження в спрощеному порядку шляхом розгляду в окремому провадженні.
Порядок прийняття заяв і їх розгляд від осіб, які передбачені статтею 107 СК, органами РАЦС регулюється Правилами від 18.10.2000 р. № 52/5 пунктами 17 — 18: «17. Якщо один з подружжя визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім, недієздатним, то реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання другого з подружжя за його заявою про розірвання шлюбу.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору та припиняється у день реєстрації державним органом реєстрації актів цивільного стану розірвання шлюбу;
18. До заяви про розірвання шлюбу, яка подається ініціатором розірвання шлюбу, додаються копія або виписка з рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (додаток 18). На підставі пред'явлених документів відділом реєстрації актів цивільного стану реєструється розірвання шлюбу».
Порядок анулювання актових записів про смерть, поновлення актових записів про одруження, анулювання актових записів про розірвання шлюбу та інше проводиться органами РАЦС за пунктами 22 — 23 вищеназваних Правил:
«22. У разі з'явлення того з подружжя, який у судовому порядку був оголошений померлим, або виявлення місця його перебування відповідне рішення скасовується судом. Якщо смерть особи, оголошеної судом померлою, була зареєстрована в органах реєстрації актів цивільного стану, а другий з подружжя не уклав новий шлюб, то шлюб вважатиметься поновленим тільки після анулювання актового запису про смерть на підставі рішення суду.
Про анулювання актового запису про смерть надсилаються повідомлення до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого та другого примірників цього актового запису. Якщо смерть особи, оголошеної судом померлою, не була зареєстрована в органах реєстрації актів цивільного стану, то шлюб не вважається припиненим. Якщо ж другий з подружжя зареєстрував повторний шлюб, той з подружжя, щодо якого було скасовано рішення суду про оголошення його померлим та анульовано актовий запис про смерть, може оформити розірвання шлюбу на загальних підставах;
23. Якщо один з подружжя був визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім і на цій підстави шлюб з ним було розірвано, то в разі його з'явлення чи скасування рішення суду про визнання цієї особи безвісно відсутньою, шлюб може бути поновлений відділом реєстрації актів цивільного стану тільки за спільною заявою подружжя.
Анулювання актового запису про розірвання шлюбу провадиться відділом реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається актовий запис, тільки за наявності рішення суду про скасування попереднього рішення суду про визнання цієї особи безвісно відсутньою.
Шлюб не може бути поновлений, якщо другий з подружжя особи, визнаної безвісно відсутньою, зареєстрував новий шлюб. У цьому разі той з подружжя, який з'явився, вправі одержати або витребувати свідоцтво про розірвання шлюбу від відділу реєстрації актів цивільного стану, у якому було зареєстровано розірвання шлюбу. При цьому актовий запис про розірвання шлюбу доповнюється тими відомостями, яких бракує».
З приводу застосування правил статті 107 СК України Пленум Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 р. в пунктах 6, 7 своєї постанови дав наступні роз'яснення:
«6. З огляду на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 107 СК розірвання Шлюбу з особами, що визнані безвісно відсутніми, незалежно від наявності у подружжя неповнолітніх дітей здійснюється державним органом РАЦС за заявою одного з подружжя, при звернення із таким позовом до особи, стосовно якої протягом року
в місці її проживання немає відомостей про місце її перебування, суддя роз'яснює позивачу підстави та порядок визнання особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України, статті 246 — 249 ЦПК).
Однак якщо один із подружжя не бажає звертатися до суду із заявою про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім, суддя не може відмовити у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу. У таких випадках суд повинен розглянути позов на загальних підставах.
7. Передбачений пунктом 2 частини 1 статті 107 СК порядок розірвання шлюбу державним органом РАЦС за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя визнаний недієздатним, не поширюється на випадки розірвання шлюбу з особами, цивільну дієздатність яких обмежено судом відповідно до статті 36 ЦК. Розірвання шлюбу за позовами, проявленими до зазначених осіб або цими особами, здійснюється в загальному порядку».