В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб

та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.



Комментарий:

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Як вже відзначалося, права й обов'язки виникають між дитиною та її батьками з моменту народження дитини. Однак необхідно, щоб дійсне походження дитини було доведене в установленому законом порядку. Навіть за наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, коли немає спору про походження дитини, для здійснення прав, що випливають із факту народження дитини, необхідно надати установлені законом документи, які підтверджують як сам факт народження, так і походження дитини від даних батьків. Такими документами є: свідоцтво про шлюб батьків; довідка закладу охорони здоров'я про народження дитини матір'ю, а також документи, які посвідчують особи батьків дитини — паспорти.

Так, відповідно до пункту 2.1 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Мін'юсту України від 18.10.2000 р. № 52/5, у редакції від 18.11.2003 р. № 140/5, реєстрація народження дитини проводиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Пункт 2.3 цих Правил передбачає, що заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов'язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини. Для реєстрації дитини відповідно до пункту 2.5 Правил батьки повинні пред'явити: медичне свідоцтво про народження форми № 103/0-95; паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них); документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб).

Народження дитини заміжньою жінкою створює припущення (презумпцію) про те, що її чоловік є батьком дитини. Маючи при собі свідоцтво про шлюб з цією особою, вона не повинна доводити, що батьком дитини є ЇЇ чоловік, коли навіть в цей час він і не проживає з нею спільно.

Проблем, хто є матір'ю дитини, як правило, не існує. Вона визначається медичним свідоцтвом, яке видається їй після народження дитини закладом охорони здоров'я. Але іноді такі проблеми виникають.

Наприклад, у випадку смерті матері або відсутності даних про її місце проживання запис (реєстрація) проводиться за заявою батька дитини за правилами статті 135

Можуть бути і такі випадки, коли в пологовому будинку переплутали дітей і матері видали дитину, яку вона не народжувала, або ж жінка викрала дитину, чи взяла «напрокат» у подруги, родички з метою шантажування чоловіка і не допустити розлучення. Ці та інші дії таких жінок носять кримінальний характер і є причиною притягнення до кримінальної відповідальності.

Презумпцію батьківства чоловіка (мається наувазі чоловіка, який знаходиться у шлюбі з матір'ю дитини) законодавці визначають (поширюють) на три групи дітей:

а) тих, які були зачаті і народженні у шлюбі;

б) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені у шлюбі;

в) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його припинення або визнан-

ня його недійсним.

Як було зазначено вище, до першої групи належать діти, які зачаті у шлюбі і народжені у шлюбі, тобто були зачаті після реєстрації шлюбу.

До другої групи належать діти, які зачаті були до реєстрації шлюбу, але народжені були в зареєстрованому шлюбі, тобто зачаття таких дітей не збігається з реєстрацією шлюбу, але народжені були в зареєстрованому шлюбі. Наприклад, жінка, будучи вагітною, зареєструвала шлюб з чоловіком і після реєстрації народила дитину. Щодо цієї групи дітей презумпція батьківства сумнівна і часто-густо таке батьківство оспорюється, оскільки жінка могла зачати дитину від іншого чоловіка до шлюбу і при реєстрації шлюбу приховала від чоловіка свою вагітність. У цьому випадку можливе не тільки оспорювання батьківства, але й визнання шлюбу недійсним.

До третьої групи дітей відносяться діти, які народилися після смерті чоловіка матері дитини або після розлучення з ним, або їх шлюб визнано недійсним, тому він може бути записаний батьком дитини тільки за умови, що з дня його смерті, або з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним минуло не більше як 10 місяців. Після закінчення цього строку виникає підстава вважати, що батьком дитини є інша особа.

Для підтвердження батьківства в таких випадках заявник при реєстрації народження дитини пред'являє свідоцтво про смерть батька або розірвання шлюбу чи виписку з рішення суду про визнання шлюбу недійним.

У раніше чинному КпШС від 1970 р. було законодавчо передбачено порядок реєстрації народження дітей третьої групи (статті 167, 188).

Нині це правило записано в пункті 2.20 Правил: «Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його недійсним, реєстрація народження дитини проводиться в такому самому порядку, як і реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі». Чому законодавець визначив 10 місяців, а не менше чи більше? 10 місяців або 280 днів — це той граничний термін відповідно до медичних правил, протягом якого дитина може бути живою у лоні матері.

Презумпція батьківства не поширюється на дитину, яка була народжена до реєстрації шлюбу, навіть якщо батьком дитини є нинішній чоловік матері. Запис його батьком дитини може бути здійснений відповідно до статей 125, 126 СК, про що буде сказано пізніше.

Презумпція батьківства дає йому право вимагати при реєстрації дитини запису його батьківства в свідоцтві про народження дитини, тому дружина — мати дитини немає права заперечувати проти запису свого чоловіка батьком дитини, народженої і зачатої в шлюбі, навіть коли батьком дитини називає себе в односторонньому порядку інший чоловік.

Однак має місце, коли надходять спільна заява дружини та чоловіка про невизнання його батьком дитини, тоді реєстрація народження дитини відбувається за пунктом 2.19 Правил, а саме: «Якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народженцю дитини, то її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини. У цьому разі реєстрація народження проводиться у порядку, передбаченому абзацом 1 пункту 2.17 цих Правил».

Про подану заяву робиться така відмітка в графі «Для відміток»: «Мати дитини перебуває в шлюбі з громадянином (прізвище, ім'я, по батькові)..., який згідно із спільною заявою подружжя не є батьком цієї дитини» і обоє з подружжя розписуються в цій графі. Тягар надання доказів про відсутність батьківства, материнства завжди лежить на тих особах, які це право оспорюють.