Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставиш, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесений разово, періодично або постійно.



Комментарий:

Аліменти мають своєю метою забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. У тих випадках, коли в силу особливих, виняткових обставин вимагаються поверх звичайних додаткові витрати, цих коштів може виявитися недостатньо.

Стаття 185 СК передбачає притягнення батьків до участі у додаткових витратах на дитину, а не до додаткового стягнення коштів на утримання, ставить обох батьків в однакове становище.

У Законі зазначено, що участь у додаткових витратах батьків, які сплачують аліменти або до яких не заявлялися вимоги про сплату аліментів, може бути дише у випадках, що викликані особливими обставинами (розвитком здібності дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Особливими обставинами можуть бути: несподіване тяжке захворювання, для ліку-вання якого необхідна велика сума грошей, наприклад, на оплату операції, на проїзд до

місця лікування, проживання, харчування, післяопераційне видужування в санаторії;

нещасний випадок — дитина потрапила в ДТП і була тяжко травмована тощо.

Законодавець до особливих обставин відносить і позитивні чинники, чого раніше сімейне законодавство не знало. Так, особливими позитивними обставинами називають розвиток здібностей дитини і, як приклад, наводять схильність дитини до музики, що викликало додаткові витрати з боку того батька, з ким проживає дитина, в необхідності придбати музичний інструмент. Якщо цю тему продовжити, то схильність може бути виявлена в спорті — витрати на оплату тренерів, спортивного інвентарю, оренди залу, басейна тощо.

Отже, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою. Тому, якщо, скажімо, мати поїде разом з дитиною за кордон по коштовній туристичній путівці, але така поїздка для дитини не була обов'язковою, то хоча мати і понесла додаткові витрати (вартість проїзду, проживання в коштовних готелях, харчування в ресторані, вартість путівки), вона не вправі через суд ставити питання про компенсацію батьком понесених витрат, точніше, вона має право звернутися до суду, але суд повинен відмовити їй у позові.

Розмір суми, яка стягується як додаткові витрати, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або припускаючих витрат і, отже, не може бути визначений у частках до заробітку (доходу) відповідача. Додаткові витрати визначаються в твердій грошовій сумі з урахуванням матеріального стану батьків. Таким чином, участь батьків у додаткових витратах на дитину не обов'язково має бути рівною.

Додаткові витрати можуть провадитися як одноразово, так і протягом тривалого часу, наприклад, через хворобу чи каліцтво дитини. У зв'язку з цим суд вправі зобов'язати батьків узяти участь як у фактично понесених витратах, так і у витратах, які необхідні в майбутньому.

Як зазначалося раніше, батьки повинні добровільно визначатися, хто, у якій сумі повинен нести додаткові витрати на дитину. У разі спору суд визначає, хто з батьків, в якій твердій грошовій сумі повинен нести ці витрати.

Позови про стягнення додаткових витрат можуть пред'являтися до суду як за місцем проживання позивача, так і відповідача?(стаття 110>ЩПК).

Якщо вимоги про аліменти і додаткові витрати розглядаються одночасно, то в рішенні має бути окремо зазначена частина заробітку (доходу), яка припадає дитині у вигляді аліментів, і сума додаткових витрат, які підлягають стягненню з платника аліментів. Розмір має бути підтверджений фактично понесеними або припустимими витратами. У мотивованій частині рішення суд повинен назвати загальну суму додаткових витрат, як вони розподіляються між батьками.

Наприклад, загальна сума понесених додаткових витрат позивачем 5000 грн., суд розподіляє їх між батьками залежно від матеріального стану. Так, з позивачки повинно бути стягнуто 2000 грн., а з відповідача — 3000 грн.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. в пункті 18 дав судам такі роз'яснення з приводу застосування статті 185 СК: «Звернути увагу суддів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягувати тільки батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачені витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо».

З цих роз'яснень випливає, що тільки батьки можуть нести додаткові витрати на дитину і до них може бути пред'явлений позов тих, хто виховує і утримує дитину,

наприклад, баба, дід тощо. До баби, діда такі вимоги заявлені не можуть бути.


Получите консультацию юриста онлайн!