Згідно зі ст. 22 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» особа, притягнута до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, підлягає звільненню у триденний термін з моменту отримання підприємством-роботодавцем такої постанови суду. У зв'язку з цим виникло питання про те, чи вважається залученими до адміністративної відповідальності особа, визнана винною у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ст. 1722 КпАП, але щодо якої стягнення не накладалися, а провадження у справі закрито у зв'язку закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності? Таке питання, заданий на форумі JuristOFF, викликав дискусію щодо моменту, з якого особа вважається залученими до адміністративної відповідальності.
Позиція 1. Якщо особа, щодо якої справа закрита, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, то вона вважається такою, що залучалася до адміністративної відповідальності, оскільки:
- В цьому випадку справа закривається не по реабілітуючими обставинами, таким як відсутність складу порушення;
- Якщо звернути увагу на ч. 1 ст. 9 КпАП, згідно з якою адміністративним проступком вважається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, то стане зрозуміло, що адміністративне правопорушення особою було вчинено. А значить, така особа була притягнута до адміністративної відповідальності;
- Крім того, згідно з ч. 2 ст. 9 КпАП адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто якщо особа вчинила правопорушення, то до нього застосовується відповідальність;
- Факт визнання особи винною у правопорушенні і є підтвердженням того, що воно залучалося до адміністративної відповідальності;
- До КпАП є поняття адміністративної відповідальності та адміністративного стягнення. Закінчення строків давності (ст. 38 КпАП) робить неможливим адміністративне стягнення, але не виключає адміністративну відповідальність (ст. 17 КпАП);
Позиція 2. Особа вважається залученими до адміністративної відповідальності з моменту складання адмінпротоколу, а не з моменту призначення покарання, оскільки:
- Це вбачається з абз. 2 ст. 254, ст. 256, абз. 4. ст. 257, абз. 4 - 6 ст. 258, абз. 1 ст. 268, абз. 1 ст. 2772, абз. 2 ст. 279 КпАП, де йдеться про «особу, яка притягується до адміністративної відповідальності», в тому числі і при складанні протоколу;
- Більше того, в окремих статтях особа, щодо якої складено протокол, ще до ухвалення рішення по справі законодавець називає порушником;
- Зі змісту абзацу 3 ст. 294 КпАП можна зробити висновок, що особа вважається залученими до відповідальності незалежно від того, чи було постанову;
- Нагоди, коли протокол не складається, в КпАП присвячена одна єдина стаття - 258, в абзаці 5 якої теж йдеться про особу, що притягується до адмінвідповідальності;
- Ситуація схожа на аналогічну в кримінальному процесі. Особа вважається притягнутим до кримінальної відповідальності з моменту пред'явлення обвинувачення;
- Закон «Про засади запобігання та протидії корупції», як і КпАП, ототожнює осіб, притягнутих до відповідальності, та осіб, щодо яких складено протокол.
Позиція 3. Якщо стягнення не накладалося, то особу не можна вважати таким, що залучалося до адміністративної відповідальності, оскільки:
- Якщо не було відповідальності (покарання) за правопорушення, то не можна вважати громадянина залученими до відповідальності;
- Саме поняття «адміністративна відповідальність» визначається як застосування до особи, яка вчинила адміністративний проступок, адміністративного стягнення;
- Відповідальність настає разом з наслідками. Якщо ні наслідків - не залучається;
- Якщо справа закрита у зв'язку з закінченням строків притягнення, значить, запізнилися залучити, а відповідно, і не притягнули;
- Встановлення провини і притягнення до відповідальності не завжди йдуть поруч і не завжди нерозривні між собою. Так, особа винна, але з яких-небудь причин притягнути до відповідальності його не можна;
- До адміністративної відповідальності особа залучають на підставі рішення суду. А тому якщо у резолютивній частині рішення суду написано про закриття справи, то підстав вважати особу таким, що залучалося до відповідальності, немає;
- Те, що «особа Визнана вінною в правопорушенні», говорить тільки про те, що встановлено, що особа вчинила адміністративний проступок, і більше ні про що. Для залучення ж особи до відповідальності за вчинення цього проступку встановлено спеціальний порядок. Якщо для його реалізації немає підстави, то суд закриває провадження. У цьому випадку підстави говорити про те, що особа притягується до відповідальності, немає;
- Факт встановлення вчинення адміністративно-караного діяння має значення для цивільної справи, для проведення тієї ж прокурорської перевірки, можливого кримінального переслідування, ще для чогось, але адміністративне провадження (а рівно і питання притягнення особи до адміністративної відповідальності, який є предметом його розгляду ) ПРИПИНЕНО;
- Як видно з тексту ст. 284 КпАП, особа чи підлягає стягненню, або справу закрито. Це взаємовиключні види постанов суду. Якщо є постанова про закриття справи і неважливо з яким підставах, у т. ч. і за термінами залучення, то ні про яке стягнення, чи то пак відповідальності, мова не йде, бо стягнення - це вид відповідальності;
- Статус особи, яка притягається, не рівнозначно статусу особи, яка вже притягнули до адміністративної відповідальності;
- Якщо для того щоб вважати особу таким, що залучалося до адмінвідповідальності, достатньо одного протоколу, то чому тоді згідно ст. 22 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» звільнити особу, яка привернула до адмінвідповідальності, можна тільки після вступу в силу рішення суду.
Думка юриста: У теорії права виділяють 4 стадії юридичної відповідальності охоронного характеру: стадія загального стану (виникнення підстав для притягнення до відповідальності, яке виникає з моменту порушення), стадія притягнення до відповідальності (встановлення компетентними органами суб'єкта правопорушення і дослідження обставин справи про правопорушення ), стадія встановлення юридичної відповідальності (прийняття рішення про застосування санкції) і стадія настання юридичної відповідальності (виконання стягнення).
У даному випадку прихильники Позиції 2 ототожнюють стадію притягнення до адміністративної відповідальності зі стадією, коли особа до цієї відповідальності вже притягнуто, що є в корені невірним. Етап притягнення до відповідальності у справах про адміністративні правопорушення дійсно настає з моменту складання адміністративного протоколу і полягає у діях компетентних органів, спрямованих на те, щоб довести факт правопорушення, вину особи у його вчиненні та накладення санкцій за це.
У статтях КпАП, які регулюють цю стадію юридичної відповідальності (згадані ст. Ст. 256 - 258, 266 та ін.), Мова йде про особу, яка притягається до відповідальності («особа, яка прітягається до адміністратівної відповідальності»). Тобто про особу, яка поки тільки намагаються притягти до відповідальності, на що вказує недосконала форма дієслова: «прітягається», а не «прітягнута» (аналогічно «тягнули» vs «витягнули»).
Залученими ж до адміністративної відповідальності особа може бути не раніше винесення рішення судом або іншим компетентним органом. На це вказує той факт, що згадка про особу, яку притягнуто до відповідальності, з'являється лише у ст. 294 КпАП, де мова йде про можливість такої особи оскаржити постанову судді у справі про адмінправопорушення.
Причому, на нашу думку, особу можна вважати залученими до відповідальності тільки в тому випадку, якщо рішенням уповноваженого органу на нього було накладено адміністративне стягнення і це рішення набрало законної сили. Адже, по суті, юридична відповідальність - це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) несення особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правонарушеніе2.
Отже, будь-яка відповідальність має місце бути тільки в тому випадку, якщо особа несе втрати благ. У випадку з адміністративною відповідальністю - якщо на нього накладено одне з адміністративних стягнень, зазначених у розділі 3 КпАП. Якщо ж ніяких стягнень на особа не накладено, то й говорити про те, що особа притягнута до відповідальності, не можна.
Тим більше, в ситуації, коли справа була закрита у зв'язку з закінченням строків для накладення адміністративних стягнень. Адже згідно зі ст. 247 КпАП у цьому випадку навіть провадження у справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато. Тобто особа не тільки не можуть притягнути до відповідальності, а й почати таке залучення (шляхом складання адмінпротоколу, наприклад). Відповідно, при закритті справи на підставах, зазначених у ст. 247 КпАП, особа не може вважатися залученими до адміністративної відповідальності.
У ст. 22 Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» йдеться саме про осіб, притягнутих до адмінвідповідальності («особини, якіх прітягнуто»). Тому якщо особа тільки залучалося або притягується до відповідальності (напр., стосовно нього складено адмінпротокол), або визнано винним, але не притягнуто до відповідальності (як у розглянутому випадку), то воно не може бути звільнено на підставі зазначеної норми Закону.
ВИСНОВОК:
Особа, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, але стосовно якого справа була закрита у зв'язку з закінченням строків для накладення адміністративного стягнення, не може вважатися таким, що було притягнуто до адміністративної відповідальності. Обличчя можна вважати залученими до такої відповідальності тільки з моменту набрання законної сили рішення про накладення на нього адміністративного стягнення.