Перш ніж приступати до вивчення такої складної і неоднозначної теми, як перевірки по РРО, - наведемо коротку нормативну довідку.
«1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення або припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади »(стаття 36 Кримінального кодексу України).
Однак, незважаючи на наявне нормативне визначення, «необхідна оборона» є, мабуть, одним з найбільш слабо урегульованих законодавством інститутом, практика правозастосування якого повною мірою покладається на суб'єктивне сприйняття судді або іншої посадової особи правоохоронних органів.
Вищевказане відноситься перш за все до інституту кримінального права, однак буде вкрай помилковим думати, що концептуально таке поняття незастосовне в інших галузях. З повною упевненістю беремося стверджувати, що кожен має право на застосування заходів необхідної оборони від зазіхань якого б то не було роду.
У даній статті мова піде про застосування заходів необхідної оборони при проведенні позапланових перевірок з питань дотримання вимог законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів », тобто перевірок, пов'язаних з РРО, як ми будемо їх називати надалі для простоти звернення.
Отже, до вас прийшли якісь суб'єкти, які, купивши щось у вашому магазині, раптом починають діставати із внутрішніх кишень піджаків червоненькі книжечки і пред'являти їх продавщиці, щоб та вже кликала «на допомогу» керівництво. І ось тут виникає логічне питання всіх часів і народів - що робити?
Порада перша
Не панікувати! І спочатку зажадати надання перевіряючими всіх необхідних документів. Що це має бути:
1. Особисті посвідчення кожного перевіряючого - з фотокарткою, підписом посадової особи, яка видала посвідчення, завірену печаткою, а також строком дії такого посвідчення.
2. Направлення на перевірку.
Направлення на перевірку має бути виписано на кожного з перевіряючих окремо, із зазначенням займаної посади, прізвища, імені та по батькові. Крім цього, в напрямку має бути вказаний тип перевірки - планова, або ж позапланова, повне найменування вас як суб'єкта підприємницької діяльності, дату видачі направлення, термін проведення перевірки, а також у зв'язку з чим дана перевірка проводиться.
Перевіривши зазначені документи, ви маєте право вимагати від перевіряючих зробити відповідний запис у журналі перевірок: це право надано Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.98 (п. 7). Форма журналу також затверджена, а сам журнал-«пустографка» знаходиться у вільному продажі в холі будівлі будь податкової інспекції.
Порада друга
Згідно все того ж Указу Президента № 817/98 (п. 7), відмова від здійснення підпису в журналі перевірки є підставою для відмови у проведенні перевірки.
Тому, якщо з якихось причин прийшли перевіряючі затягують із залишенням своїх підписів в журналі перевірки, у вас є всі підстави, пригостивши їх чашкою чаю, одночасно дати вказівку комусь із співробітників зателефонувати за номером «102». Повірте, це буде правильний вчинок.
Всі - і перелік документів, що дають підставу для проведення перевірки, та їх зміст - є чітко регламентованими відповідними нормативними актами. Тому, якщо, скажімо, в направленні на перевірку ви бачите незаповнені поля або ж невірні дані (невірно вказано рік, замість 2010 вказано помилково (?) 2009 чи інші простимі для обивателя, але не для посадової особи контролюючого органу «опечатки»), сміливо можете відмовляти в проведенні перевірки перевіряючим на підставі такого документа. І це вже буде завдання податкової доводити в суді те, що видане направлення на перевірку насправді законно, але просто в його оформлення вкралася прикра помилка.
Судова практика в цьому питанні стоїть на боці платника податків - всі документи мають бути оформлені строго у відповідності з вимогами чинного законодавства
А довести те, що співробітники ДПІ приходили до вас з невірно оформленими напрямком, дуже просто - вони зобов'язані один примірник направлення з печаткою та підписом видати проверяемому суб'єкту. Таким чином, беріть свій примірник направлення, найуважнішим чином вивчайте його і після робіть висновки.
І ось всі документи перевірені, перерахованих вище підстав для відмови у проведенні перевірки немає, записи в журналі перевірки зроблені і податківці кажуть, що пора переходити до проведення самої перевірки і, проходячи за прилавок, прямують у бік касового апарату.
Не поспішайте їх пускати. Необхідно розібратися з тим, з якою перевіркою до вас прийшли.
Справа в тому, що часто в напрямах ДПІ на проведення перевірки РРО зазначено, що сей працівник направляється для проведення планової перевірки. А це вже - ні що інше, як груба помилка.
А полягає помилка в тому, що тип перевірки - планова та позапланова - визначений всі тим же знаковим Указом Президента № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання ...» і говорить він нам з приводу планової перевірки ось що (п. 2) :
«Планові віїзною перевіркою вважається Перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підпріємніцької діяльності, Яка передбачена у плані роботи Контролюючим органом и проводитися за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, Стосовно Якого проводитися така планова віїзна Перевірка. Планова віїзна Перевірка проводитиметься за сукупного Показники фінансово-господарської діяльності суб'єкта підпріємніцької ... ». На перший погляд, тут як би нічого неправомірного і немає, і податкова починає наївно стверджувати, що раз проведення вашого магазина коштує в їх плані перевірок, то значить і перевірка є плановою, а значить, все нормально.
Однак, всю «нормальність» такої ситуації начисто руйнує ч. 3 п. 2 цього ж Указу Президента, де: «Право на проведення планової віїзної перевіркі суб'єкта підпріємніцької діяльності надається Ліше у тому разі, коли йому НЕ пізніше Ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевіркі надіслано письмовий Повідомлення з зазначеним дати її проведення ».
І це вже не кажучи про ч. 7 п. 5 Указу, яким сказано, що планові виїзні перевірки здійснюються всіма контролюючими органами одночасно в день, зазначений органом податкової служби. Порядок координації здійснення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України (аналогічні норми містяться в Законі України «Про державну податкову службу в Україні» - ст. 111).
З чого випливає, що якщо до вас прийшла податкова з направленням на перевірку РРО, в якому зазначено, що дані працівники ДПІ уповноважуються на проведення планової перевірки, однак ви ніякого повідомлення від податкової за десять днів до такого проведення не отримували (природно, що немає) , - можете сміливо відмовляти в проведенні перевірки.
І в цьому випадку суд буде на вашій стороні, оскільки і законодавство, і судова практика визначає перевірки по РРО «позаплановими». Це означає, що в направленні на перевірку невірно зазначений тип перевірки, а вже це, в свою чергу, означає, що невірно оформлені документи для проведення перевірки, і так далі, про що вже говорилося вище
Однак, якщо відмовити в проведенні планової перевірки щодо РРО можна досить просто і безболісно, ??то трохи інакше йдуть справи, коли до вас прийшли з перевіркою і у них в напрямку вказано, що вони уповноважені проводити позапланову перевірку.
Складність полягає в наступному.
Порядок проведення позапланових перевірок передбачений, зокрема, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», в якому ч. 7 ст. 111 зазначено: «Позаплановімі перевіркамі вважаються кож перевіркі в межах Повноваження податкових органів, визначених законами України« Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, Громадського харчування та послуг »,« Про державне регулювання виробництва и обігу спирту етілового, коньячного и плодового, алкогольних напоїв та тютюново ВИРОБІВ », а в інших випадка - за рішенням суду, тобто ті перевірки щодо РРО, про які тут йдеться.
І саме тут криється «підступ». З одного боку законодавець визначив, що перевірки по РРО, хоч і вважаються позаплановими, однак їх порядок визначається профільними законами, тобто без рішення суду, на підставі наказу керівника податкового органу.
У той же час, ч. 8 ст. 111 Закону «Про державну податкову службу в Україні» говорить, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, направляє до суду письмове обгрунтування підстав такої перевірки, дати її початку і завершення, склад осіб, які будуть здійснювати перевірку; документи і т. д. і т. п. При цьому «у розгляді питання про Надання Дозволу на проведення позапланової віїзної перевіркі мают право брати участь Представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про Місце, дату та годину Розгляд питання про Надання Дозволу на проведення позапланової віїзної перевіркі направляється НЕ пізніше Ніж за три Робочі Дні до дати такого Розгляд ».
Здавалося б, платник податків сміливо може відмовляти в проведенні перевірки без рішення суду, однак тут судова практика йде іншим шляхом.
У разі відмови від проведення перевірки працівники ДПІ можуть скласти так званий Акт недопуску до перевірки, який в свою чергу є підставою для застосування умовного арешту активів платника податків на підставі пп. «Г» п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У більшості випадків відмова в допуску працівників ДПІ при здійсненні перевірок по РРО для платника податків, як би це не звучало парадоксально, нічим особливо не загрожує
Справа в тому, що питання про застосування арешту активів вирішується органом податкової міліції, куди повинні бути передані підготовлені інспекцією матеріали і т. д. і т. п., тобто для даного конкретного працівника податкової інспекції належить певний обсяг паперової роботи і тяганини у разі відмови платника податків в проведенні перевірки по РРО. А так як поповнення бюджету за рахунок перевірок по РРО - що ні для кого не є секретом - є найшвидшим і дієвим способом, то в разі відмови працівникам ДПІ простіше, не втрачаючи свого у всіх сенсах дорогоцінного часу, займатися іншими менш перекірливими і «розумними »платниками податків.
Проте випадки арешту активів органом податкової все ж зустрічаються, і так як за рішенням податкової термін арешту досить невеликий - 96 годин, то для продовження арешту необхідно звертатися до суду. І ось тут для суб'єкта підприємницької діяльності і криється все неприємне різночитання ч. 7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Якщо суди першої та апеляційної інстанцій ще визнають проведення позапланової перевірки щодо РРО без рішення суду незаконною, а значить і накладення арешту активів незаконним також, то Вищий адміністративний суд України сказав своє слово в оглядовому листі від 24.10.2008 № 1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)», де вказав, що деякі суди вірно приходять до висновку про правомірність проведення перевірки щодо РРО без рішення суду , оскільки рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки (разом із рішенням суду, яке як підстава передбачене цією нормою Закону).
(Далі буде)