Мораторій на виселення осіб, що проживають у гуртожитках, запроваджений Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», не є гарантією «недоторканності» для всіх без винятку мешканців гуртожитків, так як його норми поширюються тільки на тих суб'єктів, які оселилися в гуртожитку на підставі спеціального ордера. Тому підприємство, прийнявши рішення про виселення з гуртожитку мешканців, які в ньому проживають, не маючи на руках ордера (в тому числі і на підставі договору оренди), може безболісно це зробити, не боячись, що суд зобов'яже відновити порушені права мешканців гуртожитку.
Як зазначено в узагальненні розгляду районними судами міста Києва цивільних справ про виселення громадян з гуртожитків, законною підставою для проживання у гуртожитку є ордер на житлову площу в гуртожитку. Однак, поряд з ордером, який підтверджує реєстрацію, вищевказаний Закон також пред'являє ще одна вимога - фактичне проживання особи в гуртожитку протягом не менше 5 років. З роз'яснення випливає, що відсутність фактичного проживання за місцем реєстрації також є підставою для зняття особи з реєстрації. Відповідно, зняття з реєстрації буде підставою для виселення особи з гуртожитку.
Крім цього, в узагальненні звернено увагу на строки позовної давності, які застосовуються при вирішенні спорів про виселення з гуртожитку. Строки позовної давності, зазначені в ст. 267 ЦК, не можуть застосовуватися по відношенню до спорів, пов'язаних з вимогою власника про виселення особи з належного йому жилого приміщення. Іншими словами, власник приміщення (гуртожитки) може в будь-який момент звернутися з позовом до суду про виселення особи з належить йому приміщення у гуртожитку.
ВИСНОВОК:
Відсутність фактичного проживання особи за місцем реєстрації в гуртожитку (навіть за наявності у нього ордера) може бути підставою для зняття його з реєстрації. У свою чергу, зняття з реєстрації буде підставою для виселення особи з гуртожитку. При цьому власник гуртожитку може в будь-який момент звернутися до суду з вимогою про виселення або зняття з реєстрації особи, оскільки терміни позовної давності, зазначені в ст. 267 ЦК, не застосовуються по відношенню до спорів, пов'язаних з вимогою власника про виселення особи з належного йому жилого приміщення.