Акт вилучення предмета лізингу з підписом лізингодавця або акт виконавчої служби про вилучення у боржника предмета лізингу, на думку ДПАУ, можуть вважатися документами, підтверджуючими факт сплати ПДВ тільки в тому випадку, якщо вони містять інформацію про ПДВ, розрахованому виходячи з вартості вилученого предмета лізингу. Таким чином, ДПАУ спростувала своє раніше висловлене думка, що при вилученні предмета лізингу факт сплати ПДВ не можна підтвердити жодним документом, крім податкової накладної, і підтвердила можливість застосування підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» стосовно до лізинговими операціями.
Як роз'яснює ДПАУ у своєму листі № 1156/6/16-1515-26, згідно зі ст. 7 Закону «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса у випадку, якщо лізингоодержувач прострочив сплату лізингового платежу (частково або в повному обсязі) більш ніж на 30 днів (ст . 7 Закону «Про фінансовий лізинг»), а також на інших підставах, встановлених законом або договором (ст. 10 Закону про фінансовий лізинг). Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться органами ДВС на підставі Закону «Про виконавче провадження». Реалізація даної норми відбувається шляхом повернення предмета лізингу лізингодавцю, про що держвиконавець і представник лізингодавця складають акт вилучення у боржника предмета лізингу. Форма акта затверджена Інструкцією про проведення виконавчих дій.
Зазначений акт, відповідно до вищезгаданого листа ДПАУ, може вважатися документом, який підтверджує сплату податку (ПДВ), однак за умови, що він містить інформацію про ПДВ, розрахований виходячи з вартості предмета лізингу.
Варто відзначити, що раніше ДПАУ дотримувалася тієї позиції, що при здійсненні вилучення (повернення лізингоотримувачем лізингодавцю) предмета финасового лізингу через несплату лізингових платежів підтвердити факт сплати податку не можна жодним документом (лист ДПАУ № 2558/6/16-1515-26 від 23.03.2009), а тому норми пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ у цій ситуації застосувати не можна.
ВИСНОВОК:
Таким чином, у разі відмови лізингоодержувача надати податкову накладну лізингодавець може разом зі скаргою на такого лізингоодержувача та зазначеними вище актами (як доказами сплати ПДВ) при поданні податкової декларації подати і заяву про включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту. Однак підтверджувати сплату ПДВ акти будуть тільки в тому випадку, якщо вони містять інформацію про ПДВ, розрахованому виходячи з вартості вилученого предмета лізингу. При складанні акта простежте за тим, щоб ця інформація була обов'язково в ньому відображено.