Підприємці часто задаються питанням: який юрисдикції віддати перевагу, якщо бізнес грунтується на наданні транспортно-експедиторських послуг, як в Україні, так і за її межами?
Можна, звичайно, використовувати компанію, зареєстровану в одній з класичних офшорних юрисдикцій, - БВО, Беліз, Сейшельські острови, Співдружність Домініки та інших. Даний варіант підходить в тому випадку, якщо іноземна компанія не буде отримувати платежі з України. В іншому випадку українські компанії, які оплачують послуги такого експедитора-перевізника, зможуть віднести до валових витрат тільки 85%, тому що вступає в дію «правило 85/15», передбачене статтею 161 НК, яке обмежує операції з нерезидентами з офшорних зон.
Так, відповідно до статті 161 НК у випадках укладення договорів, які передбачають здійснення оплати послуг на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів, їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата безпосередньо, або через інших резидентів і нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких послуг включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості послуг.
Не виключено, що іноземні, часто саме європейські партнери можуть відмовитися співпрацювати з офшорними компаніями. Безсумнівно, офшорні механізми у своїй діяльності використовують не тільки наші співвітчизники, але і європейці, і тим більше американці. Однак найчастіше, в силу певних причин, намагаються уникати цього. Однією з таких причин для європейських країн є труднощі з подальшим відшкодуванням ПДВ при здійсненні платежів на рахунки офшорних компаній.
Альтернативою класичним офшорним компаніям служать компанії з неофшорній юрисдикцій - Великобританія, Нова Зеландія, Гонконг і Кіпр. Ці юрисдикції мають досить високі ставки корпоративного податку - від 10% на Кіпрі до 35% у Новій Зеландії. Однак при правильному побудові схеми базу оподаткування можна перенести в офшорну юрисдикцію. Для цих цілей підходить трастова структура в Новій Зеландії, Партнерство з обмеженою відповідальністю у Великобританії або нерезидентна компанія на Кіпрі. У такому випадку відштовхуватися необхідно від регіону, в якому ваша іноземна компанія буде надавати послуги.
Для операцій з Азіатським регіоном більш природним виглядає ситуація, коли експедиторські (або посередницькі) послуги здійснює гонконгська компанія. При цьому необхідно враховувати нюанси оподаткування при визначенні місця виникнення доходу. Згідно з податковим законодавством Гонконгу дохід вважається отриманим в Гонконгу, якщо на території Гонконгу знаходиться місце прийняття поточних ділових рішень, основне місце ведення бізнесу і немає ділового присутності за кордоном, місце виконання контрактів, або місце надання послуг.
Для Європейського регіону ідеальним є англійське Партнерство (LLP, Limited Liability Partnership) або кіпрська нерезидентна компанія. Відмінність тому, що англійська LLP по суті є нерезидентної в Англії (якщо не має англійського учасника-партнера) і не може стати ні на податковий облік, ні отримати ПДВ. Кіпрська компанія зобов'язана ставати на податковий облік протягом 60 днів з моменту інкорпорації. Також компанія може отримати ПДВ, і в цьому випадку з'являється зобов'язання подавати ПДВ-звіти і відповідно підвищується вартість обслуговування такої компанії. Кіпрська нерезидентна компанія звільняється від оподаткування доходів, отриманих не з кіпрських джерел.
Компанії Нової Зеландії - відносно новий інструмент оптимізації бізнес-процесів. Враховуючи останні зміни у корпоративному законодавстві Нової Зеландії, такі компанії повинні використовуватися вкрай обережно.
Для південно-американського регіону цілком природно співпрацю з панамської компанії, яка не будучи офшорній за формою, такою є по суті, завдяки застосуванню територіального принципу оподаткування в Панамі.
При організації бізнесу з українськими партнерами слід враховувати також і місцеве податкове законодавство
З точки зору Податкового кодексу України дохід від надання транспортно-експедиторських послуг розглядається як дохід з джерелом його походження з України і не є пасивним доходом. Отже, такий дохід іноземної компанії не підлягає обкладенню податком на доходи нерезидентів (податок на репатріацію).
Враховуючи, що іноземна компанія придбаває послуги у резидентів перевізників - приватних підприємців, обов'язки з нарахування та сплати ПДВ в Україні в іноземної компанії не виникає. Надані послуги є об'єктом оподаткування ПДВ для приватних підприємців-перевізників, якщо місцем фактичного надання таких послуг є територія України. Інакше кажучи, приватні підприємці - перевізники зобов'язані нараховувати ПДВ на вартість своїх послуг, у разі якщо вони зареєстровані платниками ПДВ, і не зобов'язані нараховувати ПДВ на вартість послуг, наданих іноземної компанії, якщо вони є платниками єдиного податку, і тільки в тій частині, яка відноситься до надання послуг на території України.
ВИСНОВОК:
При виборі юрисдикції для ведення бізнесу, заснованого на наданні транспортно-експедиторських послуг як в Україні, так і за її межами, можна використовувати компанію, зареєстровану в одній з класичних офшорних юрисдикцій, а можна скористатися альтернативою класичним офшорним компаніям - компаніями неофшорній юрисдикцій. Крім того, організація бізнесу з українськими партнерами на сьогоднішній день також актуальна, за умови врахування національного податкового законодавства.