Використанням торговельної марки є, зокрема, застосування її в мережі Інтернет з метою індивідуалізації товару або послуги
Чи є реєстрація доменного імені в мережі Інтернет використанням знака для товарів і послуг? Це питання є досить спірним. Пункт 4 ст. 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) чітко визначає, що використанням знака є, зокрема, «застосування Його в Мережі Інтернет». Однак на практиці досить часто виникають ситуації, коли законний власник торгової марки (далі - ТМ) на абсолютно законних підставах реєструє доменне ім'я і згодом намагається наявністю цього самого доменного імені довести факт використання ним на території України знаку для товарів і послуг.
У практиці був випадок, коли вітчизняна компанія, яка є власником знака для товарів і послуг, зареєстрованого в Україні, звернулася до суду з позовом про дострокове припинення на території України дії міжнародної реєстрації схожою ТМ, дія якої перешкоджало реєстрації українським підприємством ТМ для аналогічної послуги. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідач не використовував спірний знак на території України вже більше трьох років. Однак відповідач поряд з ТМ володів зареєстрованим доменним ім'ям, що містить в собі назву ТМ.
Суди всіх інстанцій судової вертикалі вказали на те, що відповідно до п. 4 ст. 18 Закону, якщо знак не використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва.
Для того щоб розібратися в ситуації, потрібно проаналізувати такі норми законодавства. Використанням ТМ згідно з п. 4 ст. 16 Закону є: нанесення її на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Так як судами було встановлено, що відповідач не представив доказів на підтвердження наявності на ринку України товарів та / або послуг під зареєстрованою ним спірної ТМ, то посилання відповідача на реєстрацію їм доменного імені та розміщення спірних позначень на сторінці веб-сайтів не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги. Іншими словами, факт реєстрації доменного імені ще не означає, що ТМ використовується на території держави.
Однак тут постає ще одне питання: чи є реєстрація доменного імені використанням ТМ? Для того щоб відповісти на це питання, потрібно спочатку визначити, чи служить доменне ім'я ідентифікатором товару або послуги?
Факт реєстрації доменного імені не є доказом використання ТМ на території держави
Для того щоб зрозуміти позицію, яку зайняли суди в цій суперечці, звернемося до російського законодавства. Частина 2 ст. 1484 Цивільного кодексу РФ говорить, що «виключне право на товарний знак може бути здійснено для індивідуалізації товарів, робіт або послуг, щодо яких товарний знак зареєстрований, зокрема шляхом розміщення товарного знака ... в мережі «Інтернет», у тому числі в доменному імені і при інших способах адресації ».
При цьому варто відзначити, що якщо доменне ім'я, що містить ТМ, зареєстровано просто так («на всяк випадок»), але при цьому немає ні сервера, обслуговуючого цей домен, ні сайту, тобто немає наміру використовувати його для ідентифікації товару або послуги, то і використання ТМ також немає.
Тому, довівши, що у власника доменного імені немає наміру використовувати його для індивідуалізації товару або послуги, можна в судовому порядку визнати право того, хто використовує ТМ на законних підставах, на використання такого домену.
ВИСНОВОК:
Посилання на реєстрацію одного лише доменного імені, що містить в собі назву знака для товарів і послуг, не може бути доказом використання цього самого знака. Крім цього, має бути ще й сайт, на якому розміщена інформація про товар або послугу. У той же час доменні імена, ідентичні зареєстрованим знакам для товарів і послуг, можуть бути відібрані у власників, якщо буде доведена несумлінність їх використання.