У контексті проекту Податкового кодексу досить багато питань пов'язано з обмеженням сфер підприємницької діяльності, заняття якими можливо із застосуванням спрощеної системи підприємництва. Однією зі сфер, на яку не поширюється спрощена система оподаткування в нинішній редакції проекту Податкового кодексу, є оптова та роздрібна торгівля через мережу Інтернет. Зважаючи невизначеності самого поняття «торгівлі через Інтернет» на форумі JuristOFF стало питання про те, які саме підприємства можуть потрапити під вказані обмеження.
Позиція 1. Під дане формулювання з натяжкою потрапляє будь-який суб'єкт господарювання, у якого є сайт і на ньому вивішений каталог. Хоча насправді інтернет-магазини доставляють товари через логістичні компанії і отримують гроші багатьма іншими способами. Тобто товар через Інтернет, по суті, не продається.
Позиція 2. При торгівлі через Інтернет договір купівлі-продажу укладається на відстані та / або покупець робить попереднє замовлення у продавця. При цьому торгівля здійснюється поза торговельними або офісними приміщеннями, коли вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з передачею товару покупцеві. Тому продажем через інтернет-магазин слід вважати одночасно як продаж товарів на замовлення, так і дистанційну торгівлю.
Думка: Нормативне визначення торгівлі через Інтернет є тільки в наказі Держкомстату від 24.10.2005 № 327. Згідно з цим визначенням торгівля через Інтернет визнається одним з видів торгівлі поза магазинами, коли пропозиція та замовлення здійснюються за допомогою Інтернету. Тобто, виходячи з цього визначення, не буде інтернет-торгівлею розміщення на сайті каталогу товарів без можливості їх замовлення. Звичайно, таке визначення, зважаючи на його закріплення в вузькоспеціалізованому підзаконному документі, можна визнати достатнім. Але «на безриб'ї» ...
ВИСНОВОК:
У разі прийняття Податкового кодексу в редакції, прийнятій у першому читанні, спрощена система оподаткування буде «закрита» для торгівлі, що передбачає пропозицію і замовлення товарів за допомогою Інтернету.