Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених ст. 33 Закону «Про іпотеку», є рішення суду. Але як випливає з визначення ВСУ від 02.09.2009 № 6-22522св08, рішення суду не може завершувати процес стягнення шляхом визнання права власності за іпотекодержателем. Воно може лише надати останньому правові механізми для реалізації такого стягнення.
Згідно зі ст. 39 Закону «Про іпотеку» рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може тільки встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення відкритих торгів, або шляхом процедури, визначеної ст. 38 Закону «Про іпотеку». Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом «Про іпотеку» не передбачені. Отже, такі рішення суду є незаконними і підлягають скасуванню на підставі ст. ст. 213, 214 ЦПК.
Таким чином, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, іпокодержатель не може вимагати від суду визнання його права власності на нього. Інакше розпочату ним судовий розгляд може закінчитися тим же, що і в наведеному випадку: відправкою справи на новий розгляд.
ВИСНОВОК:
У справі про звернення стягнення на предмет іпотеки суд не може визнати право власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Він може лише визначити спосіб реалізації предмета іпотеки.