Неподання іпотекодержателем нотаріусу документів, які б підтверджували наявність заборгованості іпотекодавця, - так само як і подача неналежних документів - чреваті тим, що досконала нотаріусом виконавчий напис може бути визнана недійсною і не підлягає виконанню. Яскравий тому приклад - недавнє постанову ВГСУ від 14 квітня 2010 року (справа № 44/121а).
Примітно, що за весь час розгляду спору суди всіх інстанцій - і господарський суд Донецької області (рішення від 30.09.2009, справа № 44/121а), і Донецький апеляційний господарський суд (постанова від 11.01.2010, справа № 44/121а) - займали сторону позивача-боржника, стверджуючи, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус зобов'язаний отримати від кредитора-іпотекодержателя належні первинні документи бухгалтерського обліку стосовно:
- Видачі кредиту;
- Здійснення його часткового погашення (або відсутності погашення);
- Підтверджують розмір заборгованості (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), оформлені відповідно до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Акцент робиться саме на «належно оформлених» документах, оскільки, на думку судів, розрахунковий документ, складений працівниками банку (про наявність грошового зобов'язання позивача по кредиту, нарахованих відсотках та пені), не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Відповідно, за логікою судів, у нотаріуса відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та відсотків, зазначені у виконавчому написі, - безперечні.
ВИСНОВОК:
Щоб убезпечити себе від можливого визнання недійсною (і не підлягає виконанню) виконавчого напису, вчиненого нотаріусом, при зверненні стягнення на предмет іпотеки - необхідно подавати нотаріусові первинні документи бухгалтерської звітності, складені відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: саме вони підтверджують безспірність вимог іпотекодержателя.