Під функціями трудового права слід розуміти основні напрями правового впливу на учасників процесу праці з метою забезпечення призначення трудового права і законодавства.
Серед основних функцій трудового права можна виділити об-щеправовие функції, властиві багатьом іншим галузям - регулятивну і охоронну. Специфічними для трудового права є функції: захисна, економічна (або виробнича), соціальна, виховна.
Основне призначення трудового права, поряд з регулюванням відносин у процесі праці, полягає в захисті прав та інтересів учасників процесу праці, і перш за все найманих працівників. Трудове право не тільки регламентує поведінку в процесі праці, але і закріплює права працівників, встановлює гарантії їх реалізації, передбачає механізми правового та соціального захисту цих прав. З іншого боку, обов'язки працівника регламентуються шляхом чіткого їх закріплення у відповідній правовій формі (наприклад, у кваліфікаційній характеристиці), і власник не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст.31 КЗпП). Підстави припинення трудових відносин, особливо з ініціативи власника, вичерпним чином закріплюються в нормативних актах не нижче законів.
Економічна (виробнича) функція трудового права проявляється у регулюванні порядку праці на виробництві, за-кріпленні обов'язки власника забезпечувати працівникам належні умови для високопродуктивної праці та обов'язки працівника ефективно використовувати робочий час, присвячувати його продуктивної праці, вживати заходів до запобігання простоїв і т. д. Трудове право впливає на економічні результати шляхом регулювання міри праці і міри споживання, нормування праці, диференціації праці за ознаками її складності, визначення кількісних і якісних показників праці, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної труда.1
Соціальна функція трудового права є забезпечення реалізації соціальної політики держави, заснованої на со-ціальної справедливості і соціальної безпеки. Держава здійснює протекціоністську політику по відношенню до найманих працівників, підтримуючи їх як слабку сторону у відносинах з роботодавцями. Публічний елемент у трудовому праві проявляється в участі держави в регулюванні процесу праці, і цей процес не може забезпечуватися тільки індивідуально-договірним регулюванням. Держава зацікавлена в стабільній соціальній обстановці, тому допускає втручання в індивідуально-договірне і колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин, в тому числі виступаючи одним із соціальних партнерів у механізмі трипартизму.
Трудове право виконує і функцію по вихованню у працівників розуміння цінності праці як єдиного універсального джерела матеріальних благ, цінності робочого часу, свідомого ставлення до праці, дбайливого ставлення до майна власника, дотриманню правил міжособистісного спілкування у колективі. Не випадково в «Основних напрямах розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України», затверджених Указом Президента України від 27.04.1999 р., звертається увага на необхідність виховання трудової моралі.