Одна з особливостей правового регулювання праці полягає в тому, що з деяких питань законодавчі акти містять лише основоположні, вихідні правила, а конкретні норми надають право встановлювати трудовим колективам і рабо-тодателям. Наприклад, трудові колективи за поданням ра роботодавцями і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку. Локальні норми трудового права нерідко включаються в колективні договори. В даний час у зв'язку з переходом до ринкової економіки значення локальних нормативних актів істотно зростає. Їх значення полягає в тому, що вони відображають специфіку даного підприємства. Особливість локальних норм полягає в тому, що загальна норма ще не регулює конкретне відношення, вона лише дає можливість відповідним суб'єктам укласти угоду. Наприклад, згідно зі ст. 66 КЗпП України, перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше двох годин, а конкретний час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Локальні норми одержали широке поширення не тільки на промислових підпри-ятиях, а й у бюджетних установах. Вони мають юридичне значення, якщо вжито в установленому порядку.
Таким чином, локальне регулювання не є автономним регулюванням, відірваним від централізованого. Воно є, по суті, продовженням централізованого регулювання.
Локальні норми мають всі властивості норм трудового права. Вони грають важливу роль в регулюванні дисципліни праці, нормування та оплати праці, робочого часу і часу відпочинку і т. д.
Проте в деяких сферах локальне регулювання не застосовується. Наприклад, перелік підстав, за наявності яких можливе розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, встановлений у законодавстві і не підлягає распространительно тлумаченню. Законодавець всі підстави для звільнення сформулював остаточно, і відійти від волі законодавця не можна. Лише в контрактах про працю можливе встановлення підстав для його припинення, не передбачених у законодавстві. Однак контракт не є локальною нормою. Контракт - це акт індивідуально-правового
регулювання.
За загальноприйнятою думкою локальними нормами не можна заповнювати прогалини в праві.
Прикладами локальних положень є колективні договори, місцеві правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про оплату праці, про преміювання і т. д.