Особливе значення в якості джерел трудового права мають Генеральні угоди, що укладаються між Кабінетом Міністрів України, конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями, та інші угоди, що укладаються на галузевому та регіональному рівнях.
Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять в сферу їх дії.
Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовим колективом органами.
Прикладом таких актів є Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 годи.1
У ньому передбачено, що положення цієї Угоди діють безпосередньо і поширюються на всіх суб'єктів незалежно від форм власності і господарювання, що перебувають у сфері дії сторін, які уклали цю Угоду. Положення цієї Угоди є також обов'язковими для застосування під час ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів і угод нижчого рівня як мінімальні гарантії. Таким чином, зазначені угоди є актами зобов'язального характеру, але в них містяться і нормативні положення, що мають загальнообов'язкове значення. Це акти соціального партнерства, які спрямовані на досягнення злагоди в суспільстві.