Випробування з метою перевірки відповідності працівника доручається, може бути встановлено тільки при прийомі на роботу, причому не за розсудом власника, а угодою сторін (ст.26 КЗпП). Якщо працівник представить документи, що свідчать про його здатність виконувати роботу на належному рівні (трудову книжку з записом про виконання даної або аналогічної роботи на попередньому підприємстві, в якій можуть міститися відомості про заохочення, нагородження; документи, що підтверджують відповідну кваліфікацію, диплом, атестат, посвідчення про присвоєння відповідної кваліфікації тощо), власник підприємства не може відмовити йому в прийомі на роботу з мотивів незгоди працівника пройти випробування. Умова про випробування має бути відображено в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, інакше працівник вважається прийнятим без випробування. Не можна встановлювати випробування після прийому на роботу, при перекладі або переміщенні працівника, навіть якщо він проти цього не заперечує.
У період випробування на працівника повністю поширюється законодавство про працю.
Законодавством про працю встановлено коло осіб, для яких випробування не може бути встановлено. До них відносяться: особи, які не досягли вісімнадцяти років; молоді робітники після закінчення про-професійних навчально-виховних закладів; молоді спе-ціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; особи, звільнені у запас з військової чи альтернативної служби; інваліди, направлені на роботу в відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; тимчасові і сезонні працівники. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а за погодженням з відповідною профспілковою організацією - шести місяців (ч.1 ст.27 КЗпП). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну службу», а також ст. 153 Митного кодексу України при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування строком до шести місяців. На підставі ст. 15 Закону «Про державну податкову службу в Україні» випробувальний термін може встановлюватися від шести місяців до одного року.
Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
Строк випробування може бути продовжено на кількість днів, протягом яких працівник був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин (ст.27 КЗпП).
Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, він вважається витримали випробування, і подальше його звільнення можливе на загальних підставах, передбачених трудовим законодавством. Якщо протягом випробування буде виявлено невідповідність працівника дорученій роботі, власник до закінчення його терміну має право (але не зобов'язаний) звільнити його з формулюванням «звільнений як що не витримав випробування, ст.28 КЗпП України» без згоди профспілкового органу, без попередження за будь-якої термін і без виплати вихідної допомоги. У наказі про звільнення повинні бути вказані причини, за якими працівник вважається не витримав випробування.