Стаття 23 КЗпП України визначає, що трудовий договір може бути укладений на: 1) невизначений термін; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) на час виконання певної роботи.
Більшість трудових договорів укладаються на невизначений термін, тобто сторони заздалегідь не обумовлюють час дії трудового договору, і в наказі про зарахування працівника цей момент не знаходить відображення.
Частина 2 ст. 23 передбачає, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Таким чином, якщо майбутня робота носить постійний характер, посада є вакантною, то трудовий договір повинен укладатися на невизначений термін. (Так, наприклад, вчитель музики К. був прийнятий на вакантну посаду в середню школу на термін три місяці, після закінчення якого був звільнений, хоча сам він мав бажання продовжити трудові правовідносини. В даному випадку, в момент укладення трудового договору, були порушені права К., оскільки посада була вакантною, а робота вчителя носить постійний характер. Тому з вищевказаним громадянином трудовий договір повинен був бути укладений на невизначений строк).
Трудовий договір на певний строк полягає в першу чергу в тих випадках, якщо про це прямо вказано в законі.
Договір на час виконання певної роботи обмежений у часі характером і обсягом роботи. Наприклад, трудовий договір про сезонну роботу, трудовий договір для певної роботи, яка за своїм характером і обсягом повинна закінчуватися її виконанням.